А читати вибірково і тільки те, що хочеться "заклеймить" - це сама собі винна чи хтось вчив?
Я ще раз питаю: Чому на фізичному факультеті в нас дівчат до хлопців було 1 до 4, а на радіофізичному - 1 до 10? Теж стелі? Чи просто бажання не було? Чи туди теж не брали тому, що дівчина?
Няма, я б ще зрозуміла, якби ти була чоловіком. І якщо ти натякаеш, що математика/фізика краще дається хлопцям, то ніт, статистика показує, що більш-менш однаково.
Що у нас чує стандартна дівчинка з дитинства?
- тобі треба вийти заміж
- навчання це добре, але по дому встигай все і навчайся бути хорошою хазяйкою
- нащо тобі йти в фізіку/ІТ, там складно, йди до гуманітарного вузу.
- нащо тобі йти в аспірантуру, все одно завагітнієш і кинеш
І якщо ти тут скажеш, що треба мати сильний характер і йти в той універ, куди хочеться, то батьки не завжди з цим згодні, а вони оплачують освіту, тим більш якщо хороший універ або контракт. Та і репетиторів шкільних теж, а школи зараз навчають, мммм, дуже посередне. І ми приходимо до того, з чого почали. Батьків переконати можна, технічну освіту отримати можна, роботу і кар'єру зробити можна. Нема питань. Але на кожному кроку в тебе буде купа маленьких і немаленьких проблем, яких у хлопців в принципі не буде.
Я, мабуть, десь в іншому світі живу. Бо ніколи оцієї маячні не чула ані я, ані мої однокласниці (частина з яких таки пішла в політех, але більш на хіміків та конструкторів), ані мої подружайки. Вчилась я у біологічній школі в Донецьку. Знущання над українською - чула. Питання "Коли заміж?" - чула, а от "нашо йти у фізики?" при тому, що я збиралась навіть не на фізику, а на астрономію - ніколи. Навпаки, вчителька фізики давала мені проводити деякі уроки з астрономії разом з нею, наша школа проводила конкурси з технологічних проектів із іншими і про це навіть розказувало місцеве телебачення. Я з 6 класу регулярно ходила на станцію Юних техників, бо мені було цікаво. Подруги не ходили, бо їм було НЕ ЦІКАВО. Так, нас на групу було 1-2 дівчини на 10-15 хлопців. Ніхто нікому нічого не забороняв, я запрошувала і однокласниць, і сусідок, але їм просто було не цікаво. Скажу ще страшну річ - я ніколи ляльками не гралась, бо якраз вони ніколи не були цікаві мені. А подруги грались. Я не розуміла, нащо ляльці в рота ложкою тикати, а вони не розуміли, як можуть бути цікаві залізячки та шайбочи різні, бо я цікавилась виключно конструкторами. Свою першу електросхему я зібрала у 6 рочків, хто заважав це зробити моїм сусідкам?
І не треба про соціальні стереотипи - вони на чоловіків також давлять. Але які б рівнесеньки права не були у жінок та чоловіків, все одно будуть сфери життя, які більш цікаві одним, а якісь - іншим. Так, саме в силу гендера. Як не роби рівні права в медицині, а травматологи та мануальщики все одно в більшості будуть чоловіками, бо там тупо потрібна фізична сила. А психологи в більшості жінки, раптово! Чи не раптово, а закономірно? Статистика все показує. В Європі на технічних спеціальностях теж більше чоловіків, хоча в них чоловіки в декрет ходять. І на технологичних виставках також більшість чоловіків по всьому світу не тому, що в них там стелі.
Але так, завжди можна знайти гарне пояснення та вимагати розподілу 50/50, хоча всі ми прекрасно знаємо, що не всюди це доречно.
Так, хтось з дитинства слухає батьків, суспільство, телевізор (незалежно від гендера), а потім свою "какаяразница" пояснює, що в мене не було іншого вибору. В нас он поряд суцільна країна таких.
А хтось багато чим цікавиться, ставить собі цілі і потім до них іде. Так, через труднощі, які закаляють. Дякувати долі, в Україні таких немало і буде більше. Кожен робить, що може, не відкараскуючись ані гендером, ані місцем знаходження, ані іншим приводом для срачів. Сремося - значить, на фроні не так погано, і це добре.
На цьому закінчую і більше на цю тему нічого казати не буду, не бачу сенсу. Є багато іншої важливої роботи. Вибачте за втрачений на це час.
