Нотатки про насущне

[Shana]

Війна в Україні остаточно виявила недієздатність ООН та її підрозділів. А також інших великих міжнародних організацій на зразок ОБСЄ та Червоного Хреста.
В ЄС і НАТО теж важко дієві рішення приймаються. Консенсус взагалі себе вичерпав.
Мабуть майбутнє за невеликими міждержавними політичними союзами, наприклад, США-Велика Британія, Іран-Китай-росія etc.

[Teagan]

Інститут міжнародного права остаточно зруйновано, так цим корумпованим бюрократам в очікуванні пенсії ще хочеться осквернити його труп. Квитанцій нема значить не тероризм, це ж треба. Але після історії з терористами безпосередньо в UNRWA вже чомусь важко дивуватись.

[Shana]

Агента "Люсю" до ворогів закинули. 

Колишній позаштатний радник голови Офісу президента Олексій Арестович виїхав з України завдяки листу Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Він перетнув кордон із Польщею ще восени минулого року і вже майже п’ять місяців не повертається в Україну.

48-річний Олексій Арестович виїхав 4 вересня минулого року у Польщу через пункт пропуску Краківець-Корчова. За даними джерела NGL.media у прикордонній службі, підставою для його виїзду став лист Головного управління розвідки МО України.

https://ngl.media/2024/02/01/oleksij-arestovich-viyihav-z-ukrayini-zavdyaki-listu-gur-minoboroni-i-ne-povernuvsya/

[Volf Ram]

підставою для його виїзду став лист Головного управління розвідки МО України.

Буданов такий слухняний хлопчик, виконує все що накажуть.
Наш наступний головнокомандувач!

[Mike123]

Буданов такий слухняний хлопчик, виконує все що накажуть.

Увага ― фейк! ☝️ Інформація про перетин кордону та виїзд за межі України особи на ім’я Олексій Арестович 4 вересня 2023 року начебто на підставі листа від ГУР МО України, яку опублікувало  NGL.media, не відповідає дійсності.

[Shana]

Увага ― фейк! ☝️ Інформація про перетин кордону та виїзд за межі України особи на ім’я Олексій Арестович 4 вересня 2023 року начебто на підставі листа від ГУР МО України, яку опублікувало  NGL.media, не відповідає дійсності.

Віримо, а як же ж. 

[Shana]

Роман Донік - Roman Donik
1d  ·
Початок повномасштабного вторгнення об'єднав країну. Всі відкинули полярність та свої політичні та людські уподобання і об'єдналася. Об'єдналася країна проти ворога та навколо ЗСУ/сил оборони. Уособленням яких став Залужний. Подобається це чи ні, погано це або добре, але це є факт. І це не просто так.
 Бо після відставки Хомчака, призначення Залужного суттєво зменшило тиск в суспільству, дотичному до війська з 14 року. Бо призначення Хомчака та його дії, це був треш. І це також було призначення Зеленського.
Всі хто були дотичні до війни та армії, закрили роти взяли паузу та мали надію і обґрунтовані сподівання що стане краще.
Потім почалась друга, велика війна.
 Подобається це комусь чи ні, суспільство сприймає Залужного як безальтернативного Головнокомандувача ЗСУ, який має довіру та якості для об'єднання людей та для перемоги в подальшому. Залужний, завдяки нестандартному мисленню та гнучким рішенням, зірвав план РФ в 22.
Опозицію та критиків влади стримувало і стримує дві речі - війна і довіра до ЗСУ. В особі Залужного.
 До Залужного (не як людини, а як до посади ГК) є у суспільства певні питання, і в основному вони зв'язані з кадровими рішеннями. Точніше з кадровими НЕ рішеннями. Чому не звільнив того, чому не відсторонив (або навіть не посадив) того.
Чим менше людина знає про військову структуру та закони, тим більше простіших рішень вона вимагає. Залужний знає систему і знає закони. Він знає цінність фаху і освіти. Він розуміє що тільки фаховістю та новітніми впровадженням ми переможемо.
І він чітко знає межу закону. Яка обмежує хотєлки.
Згадайте всі резонансні і пафосні звільнення та виганянні з посад чиновників, митників, суддів, керівників, поліціянтів, які робив Зеленський при його повноті влади та повноважень. Згадали?
 Всі вони відновились або отримали вищі посади. З компенсацією з бюджету. З нашою з вами кишені. Бо так працює закон.
У Залужного нема резонансних «в угоду глядачам», але хибних звільнень, бо він не працює з плітками та емоціями. Факти, докази, закон, підстава, відсторонення, рішення суду/вирок - звільнення.
Що стосується генералів, то це соціально захищена верхівка армії. Це як судді в житті по соціальному і юридичному захисту, тільки у війську. Нема юридичного підґрунтя робити те, що хочуть поціновувачі легких рішень.
 І перед тим як деяким депутатам ВР вимагати звільнення або відсторонення, то треба на своєму робочому місці в ВР дати закони які це дозволяють робити фахово, монументально, без права на відновленні в суді.
 Тепер ще маленька деталь, яка маловідома широкому загалу, але має величезне значення.
Особисто на Залужному (на його рішенні, сприянні та підтримці) зав’язані сотні ініціатив, які неможливі в існуючій системі військовій бюрократії. Всім ініціативним та системним людям дають можливість реалізувати реальні та працюючі проекти.
 Сотні пілотних проектів зараз реалізуються в ЗСУ. Це локальні проекти, які за умов підтвердження життєздатності та результату з часом мають можливість масштабуватися і створити принципово нові системи підготовки, управління, ураження в масштабах всіх Збройних Сил. Будується основа принципово нової армії. З урахуванням і впровадженням всіх нових віянь.
 Розумієте, всім людям які бачать недоліки і можуть змінити систему на краще, надається можливість це зробити в рамках закону та керівних документів. Працює принцип - критикуєш? Пропонуй! Роби. Неси відповідальність.
 Всім хто критикує і хто хоче системно змін за умов обґрунтування та результату надається можливість реалізувати своє бачення. Сотні людей саме зараз лупають цю скелю і замість критики в ЗМІ чи в мережах, самі виправляють систему.
Нема такої зради і критиканства як раніше не тому що все добре. А тому що людям дали можливість показати результат та зміни.
 Залужного призначив президент. Залужного має право звільнити президент. Це не обговорюється. Але...
Ми повертаємось до перших абзаців та до останніх. Залужний не об'єднав політичних конкурентів влади з владою. Він примирив частину суспільства у відношенні до влади. Навіть палкі прихильники влади, зараз скоріше довіряють ЗСУ в особі Залужного ніж владі. Ну, так сталося в державі під час війни.
Президент може звільняти та призначати ГК за своїм баченням. Але чи зможе він запропонувати суспільству кандидатуру яка не те що більш згуртує суспільства, а хоча б не розколе його?
 Чи зможе президент знайти кандидатуру яка зможе не втратити всі неформальні напрацювання Залужного? Це сотні ініціативних лідерів та тисячі залучених до низових змін людей. Всі військові та дотичні до війська люди розуміють що рішення верховного буде виконане і ворог нікуди не дінеться. Війна не зупиниться і всі рішення обов'язкові до виконання.
 Але я не беруся прогнозувати стан суспільства в подальшому. В тому числі у відношенні критики, та питань авторитетності  влади. Розумієте, за два роки існуючої інформаційної політики, вона показала повну провальність. Суспільство більше вірить вкидам будь яких анонімних джерел з російськими наративами, ніж єдиному телемарафону та офіційним заявам. Це погано.
Скриньку Пандори можна відчинити тільки раз. Але назад вже буде не відкотити.

[Shana]

Стаття Головнокомадувача ЗС України генерала Валерія Залужного: «Щодо сучасного дизайну військових операцій у російсько-українській війні: в боротьбі за ініціативу»
1 Лютого 2024р. / 19:25

Майже вісімдесят років відділяють нас від останніх битв Другої світової війни, яка стала основою стратегічного бачення воєн кінця ХХ-го – початку ХХІ-го століття.

Незважаючи на шалений розвиток озброєння та військової техніки, а саме: авіації, ракет та космічних засобів, розвиток зв’язку та РЕБ, стратегія перемоги полягала у знищенні супротивника та захопленні або звільненні території. При цьому форми і способи, якими це досягалося, безпосередньо залежали від рівня розвитку озброєння та військової техніки, що використовувалась.

Звісно, знання основ стратегії, оперативного мистецтва, тактики мають супроводжувати кар’єрне зростання військових спеціалістів і слугувати для розв’язання двох головних задач.

Cпойлер

Перша з них, імовірно, другорядна. Вона полягає в підготовці воєначальника безпосередньо до майбутньої війни із завданням передбачити ту обстановку війни, яка буде на початок воєнних дій. Саме таке надскладне завдання у разі вирішення дозволяє витримати удар та дати гідну відсіч ворогу, знекровити його ударні угруповання й тим самим виграти час для перехоплення ініціативи. Увесь цей процес пов’язаний з величезними ризиками і сумнівами, які обумовлені наявністю лише одного шансу дати гідний опір меншими силами за обмежених ресурсів.

Друга задача, на мій погляд, основна – вчасно з’ясувати вимоги, які висуває війна, що пов’язані з розвитком технічного прогресу, і, як наслідок, стрімким розвитком озброєння та військової техніки, політичною ситуацією як у світі, так і в самій державі, економічним станом тощо. А, отже, для кожної війни необхідно знаходити лише свою унікальну стратегію і логіку, яка дозволить вже в нових умовах віднайти шлях до Перемоги.

Говорячи про свою власну особливу стратегію, жодним чином не можемо відкидати повністю існуючі доктрини, які описують процес підготовки та ведення операцій. Ми лише повинні усвідомлювати, що вони будуть постійно змінюватися та наповнюватися новим змістом.

Принципи ж оперативного мистецтва залишаться незмінними.

Отже, з урахуванням вимог сьогодення, найголовніше наше завдання буде полягати в прийнятті нової точки зору на форми і способи застосування Сил оборони для досягнення Перемоги.

Основною причиною зміни стратегії, форм та способів застосування військ, безумовно, є розвиток озброєння та військової техніки, а особливо безпілотних систем, застосування яких стало масовим та дозволяє виконувати широкий спектр завдань, що постійно зростає. Відтак безпілотні системи, поряд із іншими новітніми видами озброєнь, є чи не єдиним інструментом виходу з воєнних дій позиційної форми, які є у часі не вигідними для України з цілої низки причин.

Разом з тим, у ситуації, яка склалася, є ще низка факторів, які безумовно впливають на рішення щодо пошуку нових форм застосування сил оборони. Ось деякі з них:

нестабільна політична ситуація навколо України, що призводить до скорочення військової підтримки;

висока ймовірність провокування росією ще низки конфліктів за прикладом Ізраїлю та Ємену і відволікання основних партнерів від підтримки України;

виснаженість у наших партнерів запасів ракет та боєприпасів до артилерії та ППО через високу інтенсивність бойових дій в Україні та неможливість їх швидкого виготовлення на фоні світового дефіциту пороху;

недостатня ефективність санкційної політики, у результаті чого відбувається розгортання потужностей оборонно-промислового комплексу  в росії та державах, які є її партнерами, що дозволяє принаймні успішно вести позиційну війну на виснаження;

суттєва перевага у мобілізаційному людському ресурсі у противника  та неспроможність державних інституцій в Україні покращити стан комплектування Сил оборони без застосування непопулярних заходів;

недосконалість нормативно-правової бази, що регулює оборонно-промисловий комплекс у нашій державі, та часткова монополізація цієї галузі призводять до труднощів у виробництві вітчизняних боєприпасів, як наслідок – поглиблення залежності України від постачання союзниками;

невизначеність подальшого характеру збройної боротьби такого масштабу та, як наслідок, складності для наших союзників у визначенні пріоритетів підтримки;

Досвід ведення бойових дій Збройними Силами України, особливо в 2022-2023 роках є унікальним, і досі залишається лише нашим надбанням, а тому, невпинно шукаючи шлях до Перемоги, зобов’язує нас постійно проводити ревізію наявних спроможностей, від яких залежить результат ведення бойових дій та шукати шляхи здобуття переваги над противником. При чому, оперуючи поняттям результат бойових дій, ми розуміємо умови, за яких противник відмовиться від подальшої агресії, і саме створення таких умов вбачається ефективним застосуванням можливостей, які є в арсеналі Збройних Сил України.

З огляду на сказане вище, а також відповідно до умов війни сьогодення, чи не основним варіантом здобуття переваги є опанування всім арсеналом порівняно дешевих, новітніх та вкрай ефективних засобів, які швидко розвиваються. Саме спроба скористатися здобутками прогресу у сфері розвитку новітніх технологій дозволить виграти науково-, технічно-, технологічно-тактичний бій та призведе не лише до безумовної Перемоги, а й до економії і збереження ресурсів як Україною, так і нашими партнерами.

Необхідність суттєво збільшити спроможності безпілотних систем та інших новітніх технологічних систем, позитивно впливати на перебіг бойових дій, спонукає як наслідок до пошуку нових форм і способів застосування, які, в свою чергу, безумовно вплинуть і на структуру як Збройних Сил, так й інших складових сил оборони України.

Підвищити вплив БПС та інших новітніх систем на ефективність бойових дій можливо завдяки:

постійному підвищенню ситуаційної обізнаності командирів та можливості її підтримання в умовах реального часу в зоні проведення операції і вдень, і вночі, за будь-яких погодних умов;

цілодобовому обслуговуванню вогню та ударів в режимі реального часу;

забезпеченню розвідувальною інформацією в інтересах ураження в режимі реального часу;

завдаванню точних та високоточних ударів по противнику та його об’єктах як на передньому краї, так і в глибині.

Отже, необхідно створення нового дизайну операцій на основі наявних технологічних спроможностей, який буде ґрунтуватися не лише на просторово-часових показниках воєнних (бойових) дій, а й переважно на створенні вирішальних умов та досягненні відповідних ефектів, які сприятимуть реалізації мети операції.

Виходячи з досвіду ведення бойових дій та прогнозу розвитку збройної боротьби, такими вирішальними умовами є :

досягнення абсолютної переваги в повітрі, особливо на висотах, які забезпечують ефективне ураження, розвідку, спостереження та логістику;

позбавлення противника можливостей вести наступальні або оборонні дії;

підвищення мобільності своїх військ та повне обмеження мобільності військ противника;

безпечний вихід на визначені рубежі, взяття під контроль важливих районів місцевості;

позбавлення противника можливостей відновлювати втрачене положення та нарощувати зусилля.

На перший погляд, це абсолютно консервативні і класичні умови, досягнення яких слугує вже давно діючим формам і способам. Але це лише на перший погляд, так як саме засоби їх досягнення вже змінилися, і старі засоби, на жаль, усе більше залишаються мрією для Збройних Сил України, змінюються насамперед і способи їх досягнення.

Відповідно до викладеної ідеї створення визначальних умов, процес їх досягнення, звісно, буде забезпечуватися вирішенням низки оперативних завдань, а під час вирішення кожного оперативного завдання будуть створюватися необхідні ефекти, завдяки залученим силам і засобам. І саме вони, за рахунок технологічної переваги, мають діяти не за шаблоном і у відповідності принаймні до діючої доктрини.

Створення необхідних ефектів, без сумніву, уже сьогодні корінним чином призводить до змін і у системі застосування. Так, для реалізації умов створення необхідних ефектів, уже сьогодні необхідно вважати як окремі:

операцію зі створення цифрового поля;

операцію з контролю за радіоелектронною обстановкою;

операцію комбінованих ударних безпілотних та кіберзасобів;

логістичну операцію.

Усі перераховані операції вже опановуються і розвиваються. Вони проводяться за єдиним замислом та планом, узгоджені і взаємоповʼязані, але відрізняються за змістом.

Стосовно ведення безпосередньо операцій з досягнення ефектів, імовірно за своїм змістом, вони по суті будуть оборонними та наступальними, але за способом виконання можуть бути:

       операція зі зниження економічного потенціалу противника;

       операція з повної ізоляції та виснаження;

       роботизована пошуково-ударна операція;

       роботизована операція з контролю кризового району;

       психологічна операція ударними засобами;

       оборонна технологічна безконтактна операція.

Цей список операцій буде невпинно зростати з розвитком самих засобів, і звісно, буде спонукати до змін в доктринальних документах і формуванні абсолютно нової філософії підготовки і ведення бойових дій. Поява нових самостійних операцій або їх поєднання приводить до необхідності створення нової організаційної структури. Усе це можливо буде при гнучкому і швидкому реагуванні державних інституцій на зміни.

Таким чином, відбуваються зміни у суті та змісті класичних оборонних, наступальних та стабілізаційних операцій, підхід до планування і ведення яких був зазвичай лінійним та шаблонним. У той же час, ці операції були об’єднаними по суті, у т. ч. й за поглядами партнерів. Поряд із цим, давно відома концепція мережецентричної війни в нових умовах, завдяки високотехнологічним засобам збройної боротьби, знаходить свою інтерпретацію не завдяки діям військ, а завдяки створенню ефектів і досягненню вирішальних умов за допомогою відповідних спроможностей.

Також хотів би відмітити, що окрім підвищення ефективності бойових дій, безпілотні та інші новітні технологічні системи здатні вирішити низку ключових проблем в організації і веденні бойових дій Сил оборони України:

підвищити ступінь безконтактності ведення бойових дій і, як наслідок, знизити рівень втрат через можливість дистанційного керування цими засобами;

знизити ступінь участі традиційних засобів ураження у виконанні бойових завдань;

забезпечити ведення бойових дій з обмеженим залученням важкої бойової техніки;

незважаючи на відсутність корабельного складу, завдавати ураження як надводним, так і підводним силам противника та його береговій інфраструктурі практично на всю глибину театру воєнних дій на морі з високою ефективністю та мінімальним ризиком для особового складу;

завдавати противнику масованих раптових ударів по об’єктах критичної інфраструктури, важливих комунікаціях без застосування дорогих в експлуатації та виробництві ракет та пілотованої авіації.

Цей перелік переваг є неповним і, без сумніву, буде змінюватися, розширюючи спектр ефективного застосування. Звісно, що на полі бою противник шукатиме шляхи захисту й намагатиметься взяти ініціативу в свої руки. Тому з розвитком спроможностей ударних систем, у тому числі й безпілотних, вкрай необхідне удосконалення систем захисту і протидії. Отже, для опануванням нових форм і способів, Силам оборони необхідно створити абсолютно нову державну систему технологічного переозброєння, до якої належатимуть підсистеми:

       розробки та наукового супроводу;

       виробництва та обслуговування;

       підготовки персоналу та узагальнення бойового досвіду;

       застосування військ (сил)

       гнучкого фінансування;

       логістики.

Імовірніше за все, кожна з підсистем у подальшому потребуватиме окремого дослідження й розвитку, але вже нині з упевненістю можна сказати, що система має бути цілісною та водночас гнучкою як до суб’єктів, які можуть залучатися, так і щодо фінансування та зміни виробництва.

Безперечно, усе це потребуватиме часу, але саме час є визначальним.

З урахуванням вже фактично існуючої системи застосування, знайдених технічних рішеннях та вже створеної системи управління і набутого досвіду, а також за поглядами партнерів у сучасних умовах, створення такої системи з необхідним обсягом виробництва, може тривати до п’яти місяців. Зазначений термін обумовлений необхідністю створення відповідних організаційних структур та їхнього комплектування, підготовки персоналу, ресурсного забезпечення, створення необхідної інфраструктури, логістики та розроблення доктринальної бази.

Зважаючи на це, у 2024 році нам потрібно основні зусилля зосередити на:

створенні системи забезпечення Сил оборони високотехнологічними засобами;

впровадженні нової філософії підготовки та ведення воєнних дій з урахуванням обмежень;

як наслідок, у найкоротші терміни опанувати нові спроможності до ведення бойових дій.

Отже, ми ведемо мову, що в сучасних умовах Збройні Сили України разом із іншими складовими сил оборони Держави, володіють спроможностями, які дозволяють не тільки знищувати ворога, а й забезпечують існування самої державності. Тому вкрай необхідно скористатися можливостями, наданими новими умовами війни, для максимального накопичення новітнього бойового потенціалу, який дозволить меншими ресурсами завдавати супротивнику максимального урону, зупинити агресію і убезпечити від неї Україну в майбутньому.

[Mike123]

А можна ще дати посилання на першоджерело

Щодо сучасного дизайну військових операцій у російсько-українській війні: в боротьбі за ініціативу

[jeckie]

Віримо, а як же ж. 

В Арестовіча 3 дитини, то йому не потрібен ніякий спеціальний дозвіл, він законно виїхав з України.

Призову на службу не підлягають ті, хто виховує трьох дітей.

[Solmir]

Призову на службу не підлягають ті, хто виховує трьох дітей.

Арестович вірить, що виховує більше 30 мільонів дітей, не враховуючи ще тих, хто з РФ.

[Shana]

Головком мабуть вирішив довести наостанок бубочку до сказу, бо стаття вийшла одночасно на CNN.
https://edition.cnn.com/2024/02/01/opinions/ukraine-army-chief-war-strategy-russia-valerii-zaluzhnyi/index.html

Думаю, Залужний вирішив оприлюднити своє бачення ведення військових дій, щоб після вірогідного звільнення зелене шапіто не почало йому приписувати якусь хрінь.

[Shana]

В Арестовіча 3 дитини, то йому не потрібен ніякий спеціальний дозвіл, він законно виїхав з України.

Старшій доньці 19 років. Вона вже не дитина.

[Omela]

В Арестовіча 3 дитини, то йому не потрібен ніякий спеціальний дозвіл, він законно виїхав з України.

Він ще й розмножився.

[jeckie]

В Арестовіча 3 дитини, то йому не потрібен ніякий спеціальний дозвіл, він законно виїхав з України.

Старшій доньці 19 років. Вона вже не дитина.

Це змінює справу, тоді виходить що так, або за хабар або ще якось незаконно. 

[bobr.dobr]

або ще якось незаконно.

не обов'язково. Крім ГУP листа могли надати багато різних організацій. Від OПи до Мінкульту (а чим він не артист ).
Гадаю, що з законністю перетину все й справді ОК. А моральна складова - то окреме питання.

[jeckie]

Крім ГУP листа могли надати багато різних організацій. Від OПи до Мінкульту (а чим він не артист ).
Гадаю, що з законністю перетину все й справді ОК.

А це теж по факту незаконно, бо усі подібни листи дають право на тимчасовий виїзд з прописаними цілями та термінами повернення, оскільки він вочевидь не збирається повертатися найближчим часом, то все одно виходить, що порушує закон.

[bobr.dobr]

що порушує закон.

Отут цікавий для мене момент. В юридичних тонкощах не розбираюсь, але IMHO, саме ЗАКОНУ, який забороняє виїзд чоловікам у нас немає. Є указ прeзидeнта і можливо ще якісь підзаконні акти. І не певен, що хоч десь чітко обумовлено, як має виглядати лист, на підставі якого людину можуть випустити за кордон. І чи має в ньому бути дата повернення.
Цікаво було б почути думку фахівців.

[Volf Ram]

Чим далі їду - тим більш певен що заборону виїзду запровадили виключно з метою торгувати дозволами.

[Eney ♔]

Glib Bitiukov
1 д.  ·
Ми всі в однаковій дупі. Кожен без виключення в цій країні. І ми не матимемо ані нормального сну, ані майбутнього, ані сьогодення, поки не закінчиться війна ми з не виберемося з цієї дупи.

За десять років Збройні сили України мали бути центром реформ, оскільки майбутнє кожного без виключення в цій країні залежить лише від того як будуть розгортатися події на лінії фронту. Мали б, але так і не стали.

Неможливо бактерії перемогти іншими бактеріями. Для того аби нам перемогти армію озброєних бактерій, мало стати більш озброєними бактеріями. Потрібно стати антибіотиками. Стати розумнішими, краще організованими, навченими й швидкими.

Поки ми не змінимо найважливіші речі ми залишатимемося такою самою маленькою радянською армією.

▪︎ Професійний розвиток

В українській армії діє совєтська система двох паралельних вертикалей - звань і посад. Часто певна посада передбачає наявність певного звання або його

Cпойлер

присвоєння. Тобто потрапляючи на посаду людина розраховує на звання яке "прив'язано" до цієї посади або отримує його за той час який був проведений на службі.

Збочена система отримання звань призводить до того, що люди перестрибують з посади на посаду лише заради того, щоби отримати підвищення у званні. Одна і та сама людина може протягом одного року відповідати за логістику, бойову підготовку, ремонт техніки, облік пального, хоча насправді не вміє робити жодну з цих справ.

Таким чином армія ставить собі шах і мат, бо люди з меншим рівнем знань і навичок, керують тими, хто має більше і того й іншого.
Зірки на 'погонах' ростуть як гриби після дощу, не залежно від того чи має особа, яка їх отримує заслуги.

Світова практика інша. Так, припустимо, в американському війську офіцеру, який відправляється в зону бойових дій підвищують звання, але коли він повертається назад звання забирають, оскільки в тилу він не виконує тих обов'язків, які виконував на фронті.

В наших реаліях все відбувається навпаки. В тилу стають офіцерами, офіцери отримують нові й нові підвищення часто не маючи для цього ані досвіду, ані здібностей. Це не мотивація, це її протилежність. Мотивація має йти зсередини. Від того 'Чому я тут!', 'Що я хочу зробити, а не 'Дайте мені вище звання, а далі я перестрибну на іншу посаду'.

Жорстка колія традицій знищує прагнення до ініціативності та слабкої здатності до змін та використання нових практик. В армії досягає вершин не той, хто ініціативний і прагне розвитку, а той хто письменний, п'є не більше інших і миється хоч інколи. Прагнення редагувати зсередини вимагає екстраординарних зусиль і опір майже звідусіль.

Щоб перетворити поодинокі приклади ініціатив в усталену практику, потрібна нова парадигма мислення в армії. В якій бути воїном є найвищою честю, а не примусом. Бути частиною Збройних сил України має бути приводом для гордості та основою для престижу, а не покаранням. Служити мають найкращі з найкращих. Військовослужбовець на всіх рівнях має бути навчений та розвинений.

▪︎ Людський потенціал

На сьогодні армія має потужний інструмент для відбору кандидатів. Попри ризики і складнощі армія, як ніколи, може дозволити собі запропонувати таку фінансову мотивацію, якої не було раніше ані в державному секторі, ані в війську. Більшість з тих, хто зараз служить ніколи в житті не отримували зарплату такого рівня. Держава може запропонувати пільги, славу, кар'єрне зростання. Проте цей інструмент не використовується. Держава не проводить відбору, армія зараз майже не ставить вимог щодо профілю того, хто ці обов'язки виконує. Відсутній відбір персоналу і як наслідок випадкові люди потрапляють на випадкові посади.

Має бути вхідне оцінювання здібностей кандидатів на службу і підбір функціональних обовʼязків враховуючи сильні сторони кожного кандидата. Надалі відбуватися постійний професійний розвиток за цією спеціальністю і найбільш ефективне використання бійців враховуючи їх професійність.
На керівні посади потрапляють не ті хто кращий, розумніший, активніший, а ті хто більше часу провів в армії. Отримання чергового звання 'за вислугу часу' це депрофесіоналізація. Люди, які не брали участь в бойових діях, не мають військових досягнень, а просто існували в штабах підіймаються по сходах звань і посад. Вони були серед оточення інших таких самих, частиною паперового середовища. Виникає негативна селекція - найкращі йдуть з підрозділів, інші ж залишаються і займають керівні посади.

Посади в армії не мають бути прив'язані до звання, а звання до часу, яке провів військовий в армії. Більшість армійських командирів це навчені за радянськими стандартами офіцери. Це війна двох радянських армій. Маленька радянська армія воює проти великої радянської армії.
Коли ми кажемо про контрнаступ, який не виправдав очікування ми перш за все скаржимося на відсутність техніки та підтримки боєприпасів з боку партнерів. Але будь-яка військова операція це перш за все люди. Люди які її планують. Професійні, навчені командири. Топові посади української армії займають люди, які сформувалися в ранній після совковий період. Тоді українська зброя продавалася на світових тіньових ринках, а наші склади “вибухали” для приховування наслідків цього розпродажу. Не варто очікувати від людей, які росли в цьому середовищі проривних ідей. Вони гарні спеціалісти, але зовсім в іншій сфері - сфері заробляння грошей і отримання посад.

Ми вражені “м’ясними” штурмами російських військ, проте якщо придивитися уважніше, то там існує чітка ієрархізація персоналу. На ці штурми ідуть ті, кого їм не шкода. Їх практично не навчають, вони можуть виконувати лише базові команди на кшталт “вперед” і “назад”, їх не забезпечують практично нічим. Не варто витрачатися на військову одиницю, вартість життя якої близька до нуля. За ними рухаються більш навчені й підготовлені, але також не високої вартості солдати. І десь в глибині залишаються гарно озброєні, навчені й професійні. Їх бережуть і вони, прикриваючись дешевим витратним матеріалом, завдають нам найбільшої шкоди. Таку стратегію вони відточили й вдосконалили за останні майже два роки. Коли ми бачимо статистику втрат ворога, ми сприймаємо це як здобутки, не розуміючи, що насправді це їх цілеспрямована стратегія і ми завдали невеликої шкоди, яка не впливає на хід війни. Вони воюють не кількістю людей, а територіями. Людей ніхто не рахує. Півроку і сотні тисяч людей заради одного міста, це заплановані результати й вони їх досягли. Наш інформаційний простір наповнений наративами про тупість росіян, що викривлює сприйняття реальності. Ми сміємося над заявами про те, що ворог досяг своїх цілей. Насправді так і є. Крок за кроком вони досягають того, що запланували. Просто ми не реалістично оцінюємо їх досягнення.

Наша армія замість створення більш ефективної стратегії копіює російську, не маючи такої ж кількості людей, відправляє на позиції будь-кого від медиків до операторів дронів, аби лише тримати намальовану кимось на мапі, лінію оборони. Бо інакше доведеться прозвітувати “нагору” що позиції здані. А цього ніхто не хоче чути. Позиції потрібно тримати будь-якою ціною. Як правило ця ціна - життя найбільш вмотивованих і навчених бійців, які йдуть тримати посадки й села, розуміючи, що це дорога в один кінець, але не зробити цього вони не можуть, оскільки цінності за яким ми всі приходили у військо - це захист Батьківщини за будь-яких умов. До чого це призвело?
Копіювання чужої “м’ясної” стратегії, або іншими словами відсутність власної людино-ефективної стратегії призвело до того, що ці люди вже закінчилися. Найкращих, найвмотивованіших людей більше немає. Вони або загинули, або в тий чи інший спосіб, пішли з армії. Копіюванням ми перемоги не досягнемо.

Нам необхідні зміни парадигми свідомості. Командирами мають бути лідери, а не ті, хто довше провів в лавах ЗСУ. Краще тягнеться до кращого, тому лідери зберуть навколо себе команди. Лідери, здатні брати на себе відповідальність, вимагають до себе певного ставлення. Чітких правил гри, повноважень на прийняття рішень, ясних цілей та можливості зібрати команду. Без цього мінімуму вони не зможуть взяти відповідальність за результати. Тому мандат на самостійні рішення є обовʼязковою частиною ланцюга відповідальність-результат.
Не кожен зможе бути лідером, навіть якщо буде готовим до цього, тож не кожного можна зробити командиром.

▪︎ Економічна ефективність

Варто нарешті почати оцінювати який ефект приносять витрати на армію. Ціну рішення кожного командиру, кожного підрозділу. Від відділення або взводу до батальйону або бригади. Необхідно навчитися рахувати вартість всіх тих безглуздих рішень пострадянських командирів.
Метою має бути не економія коштів і якомога менше витрат, а економічна ефективність, тобто отримання максимального ефекту за витрачені кошти. Рішення кожного командиру, або його бездіяльність має оцінюватись з точки ефективності в тому числі економічного. Наскільки максимальним буде ефект від цих рішень.

Коли ми відходили з позицій в вже напівзруйнованому Бахмуті, ми перекачувались з підвалу в підвал в яких знаходили величезну кількість запасів. З часом я зрозумів, що в тих підвалах можна знайти все - від набоїв для АК до їжі, РПГ і гранат. Можна було не хвилюватися за те, що залишишся голодним і не буде чим відстрілюватися. І головна причина не в тому, що все це важко було вивезти, а в тому, що ніхто не планував скільки запасів необхідно. Не було злагодженої логістики та не було відчуття відповідальності за вартість кожного рішення.

Інший приклад - один з моїх попередніх підрозділів розформували. Бійці завмерли в очікуванні подальших вказівок командування, отримуючи зарплату. Командування не поспішало приймати будь-які рішення. Все відбувалося як в сповільненому кіно. Врешті решт наказ прийшов і сотні людей виявилися не потрібними. В розпал війни сотні людей виявилися непотрібними. Вони змушені були шукати собі місце служби. Весь процес тривав близько чотирьох місяців. Рішення командування бригади вартувало державі сотень тисяч гривень, через те, що ніхто не оцінював його діяльність з точки зору ефективності. Окрім того, вся техніка й обладнання, яке отримували бійці, залишилося на балансі частини, а самих бійців банально викинули за борт. Держава в обличчі армії черговий раз втратила довіру, відібравши собі все те, що завдяки підтримці волонтерів так довго і ретельно збирали бійці.

Окрема розмова про переміщення підрозділів в нікуди без певної мети. Це виправдано під час наступу, проте часто так відбувається при відході підрозділів на відновлення, поповнення або навчання. Переміщення відбувається хаотично на не підготовлені локації. Як наслідок багато обладнання втрачається, псується і стає не придатним до використання, оскільки його не має чим перевозити та немає де зберігати. Людям немає де жити. Доводиться з нуля організовувати побут сотень бійців, закуповувати засоби для приготування їжі, обігріву і логістику забезпечення. Натомість кожен підрозділ мав би мати свій хаб зі складськими приміщеннями для зберігання обладнання, логістичні ланцюги та умови для розміщення персоналу. Тоді не довелось би кожного разу перевозити абсолютно все майно, а зберігати його в хабі підрозділу, використовуючи лише те, що потрібно в цей момент.

Якби за такими параметрами діяли компанії в приватному секторі - вони б давно збанкрутували.
Сьогодні ЗСУ це про не ефективне використання ресурсів - людських, матеріальних, фінансових, часових.
Ключ до максимальної ефективності - планування. Ефективна робота потребує існування механізму зворотного звʼязку, якого наразі не існує взагалі. Принцип - я тут командир, я вирішую, а всі решта лише виконують - не ефективний. В критичних бойових ситуаціях жорстке виконання наказу необхідне. Але людина, яка віддає цей наказ має бути професіоналом. Запорукою успіху військової місії є планування. Наказ має підкріплюватися стратегією, розробленою командою, а стратегічні плани конкретними операційними завданнями з термінами виконання та відповідальними. Досягаєш – слава, шана та визнання. Не тягнеш – пониження у званні.


Припинити імітувати

Не варто очікувати, що щось почне працювати, якщо перед цим, це не оформлено на папері юридично. Якщо люди, які відповідають за дотримання нормативної бази не здатні або не хочуть оформлювати юридично так, щоби це працювало, воно не запрацює в реальності. Те, що здається дрібницями, грою слів, насправді має принципове значення. Списання майна, посадові обов’язки, паперова рутина, це нормативно закладені камені через які перечепиться будь-яка ініціатива.

Наказ про ВЛК містить величезну кількість юридичних помилок, через які бійці не можуть отримати якісну допомогу, визнання державою поранень. Навіть не потрібно так глибоко занурюватися. Статут внутрішньої служби ЗСУ це радянський спадок, який містить юридично безграмотні норми. Так, наприклад там сказано, що військовослужбовець має повідомити про своє захворювання командира. Кашель, це не захворювання. Головний біль, високий тиск, нудота це все не захворювання. Це ознаки або симптоми. Але не захворювання. Захворювання - це діагноз. Його може встановити лікар. Тобто з юридичної точки зору військовослужбовцю немає про що повідомити, оскільки діагноз йому ніхто не встановив і в юридичній площині є підстави відмовити йому в наданні допомоги.

Ці, на перший погляд, дрібниці перетворюються в стіну з якою стикаються військовослужбовці в лікарнях. І це лише в медичній сфері. Те саме відбувається в інших. В Статуті є багато про ліжка і тумбочки, навіть є про онучі, але майже нічого про професіональний розвиток, цілеорієнтування і аналіз.

Сучасна українська армія - це численні паперові звіти, які не мають практичної цінності. І це в країні, де є 'Дія', а гроші один одному можна переслати з картки на картку, потрусивши телефони. Облік і списання майна, яке постійно знищується, потребує надзусиль. Відбувається імітування всього. Як наслідок ми отримуємо фейкову статистику і викривлені дані. Ті, хто веде облік в тилу, чіпляються за журнали, як за рятівне коло, оскільки в цьому бачать сенс свого існування. Система створює собі роботу, яку не можна не робити. Ті, хто повертаються з бойових завдань, мотивовані, але втомлені, обґрунтовано не сприймають старі підходи. Прірва між тими хто веде жорсткі бої та тими, хто веде облік в тилових службах забезпечення збільшується. Одні не розуміють інших.

Має відбутися диджиталізація всього - від обліку й автоматичного підрахунку до медичних даних і направлень.

Імітація і показуха створюють хибну спотворену картинку, яка не відповідає дійсності. В наратив про “Фортеця Бахмут” вірили всі, хто його чув окрім тих, хто там був. Місто не було фортецею. Не було зроблено нічого для того, щоби перетворити його на фортецю. Ані фортифікаційних укріплень, ані мінних полів. Ще коли лінія фронту була за 20 км до міста, навесні 2022 року було зрозуміло, що з такою тактикою місто не встоїть. Там були люди, які його боронили своїми життями. Проте суспільство чуло солодку історію про “фортецю”. Це була імітація, яку легко артикулювати і заспокоїти суспільство. Ми втратили Бахмут навесні 2023 року. Тихо, без повідомлень. Влада мовчить. Легенда про Бахмут додалася до легенд про ДАП, Саур-Могилу, Луганський аеропорт (який також в певний момент війни був наш) і інші. Скільки “котлів” влаштувала українська армія за 10 років війни? А скільки людей отримали офіцерські й на додаток, генеральські звання? Імітація - це те чим велика кількість командування займалася. Вони навчені цьому в совєтській армії.

▪︎ Нові правила гри та система цінностей

Армія це зріз суспільства. В період війни армія стає лідером в багатьох сферах від інформаційного поля до працевлаштування. Вона створює середовище в якому тривалий час перебувають люди. Система правил і цінностей дає можливість організувати навіть різних людей. Від того на яких цінностях буде побудована армія залежатиме, якими повернуться в повоєнне життя колишні військовослужбовці.

Прозорість при прийнятті рішень і розробки стратегій, орієнтація на результат, командна гра, планування – за кожним із цих слів стоять смисли, які здатні контролювати та координувати поведінку набагато краще інструментів репресій та страху. Культура управління низька, поширена стратегічна неясність. До цього додається відсутність оцінки ефективності.

Ясні правила гри – одна з головних умов, які ставлять найкращі лідери, розглядаючи для себе армію як простір для подвигу. Вони повинні бути прозорими та незмінними, вигравіюваними у граніті. Тоді можна очікувати на результат. Орієнтація на результат – випалює прокрастинацію та стимулює ініціативу, а чесність – виключає кулуарні призначення посередностей.

Проблема не лише в тому, що за 9 років війни ми не спромоглися змінити радянську спадщину. Проблема в тому, що за 9 років війни ми не спромоглися змінити людей які мали змінити радянську спадщину.

https://www.facebook.com/belgow/posts/pfbid024BkgnJhprR2hk72kQ1EPpC8iKtVomV2Fb2X8UX8EFucg1XkZ1avvmTffmyEcye6sl

[Galuska]

Я його не долюблюю, але читаю. Тут, вважаю, він дуже влучно пояснює.

Victor Tregubov

Давайте-но дещо поясню.
Я регулярно бачу тексти одного й того ж жанру. Була розумна людина, потрапила в армію, і от - підсумовує свій досвід після року-двох служби. Каже, що треба змінити. Каже про радянську армію. Каже про необхідні реформи.
З одного боку, не можна це не привітати. Рефлексії важливі, на те й нам дані розумні люди, щоб обмірковувати процеси.
З іншої - у цих текстів, зазвичай, є вади. І одні й ті ж самі.
Сподіваюсь, мої читачі хоча б побіжно знайомі із творчістю двох визначних фантастів - Роберта Хайнлайна та Гарі Гарісона. Обидва багато писали про армію, бо в обох був хороший військовий досвід. У Хайнлайна військові - це найкращі з найкращих (аж до того, що лише вони мають право голосувати на виборах). У Гарісона армія - це зборище тупорилих солдафонів. Іронія полягає в тому, що прототипом армій в їхніх фантастичних світах, насправді, була одна й та сама - американська 30-х - 40-х. Але Хайнлайн служив офіцером, а Гарісон рядовим та сержантом.
Обидва були чесні та обидва були праві.

Cпойлер

Збройні сили США 30-х та 40-х були саме такими - просто в залежності від того, з якого кута подивитися, з яким багажом знань підійти, і в якій парадигмі сприймати.
Проблеми справжні. Вони є, і з ними слід боротися. Але якщо чесно - обсяг пропозицій схудне втричі, якщо, по-перше, виключити скарги, які є універсальними для всіх армій всіх часів та народів, а по-друге, дати людині подивитися на ситуацію з інших боків. З боку командира нижньої ланки, вищої ланки, хай навіть і штабного. З боку того, хто займається постачанням, і того, хто займається плануванням. Я гарантую, більшість питань у людини відпаде. Але з сумом гарантую також, що його товарищі, які цей досвід не отримали, проголосять, що його система зіпсувала і тепер він скурвився.
І досить вже про радянську армію, я вас молю. Це кліше протирічить навіть формальній логіці: якщо зараз в нас армія радянська, то вона в нас така сама, як була тридцять років тому. А вона не така сама, як була тридцять років тому. І навіть десять років тому вона була зовсім іншою. Я знаю, я в ній служив.
У нас усі вади ЗСУ прийнято скидати на радянщину. Традиція така - як росіяни обзивають всіх, хто їм не подобається, фашистами, так і ми все, що не подобається, записуємо в радянський спадок. Але якщо вчитатись, тей же абсурд, ті ж загони і ту ж “армійську логіку” побачите і в Гарісона, і в Гашека. Вони універсальні. Я переконаний, що і в македонській фаланзі скаржилися на нечутливих командирів, м’ясні штурми, дурацьке планування, зайву роботу, погане постачання, недостатнє медичне забезпечення, всюдисущу бюрократію, відсутність відпусток та нестачу просування по службі. Те, що це робили римські легіонери, я не переконаний, а просто знаю. Листи додому зберіглися. Зацитую, наприклад, один, що виглядає, як учора написаний (вибачте, російською):
“...я попросил Клавдия Севера, консуляра, сделать меня секретарем в его канцелярии, на что он ответил: «Сейчас нет подходящей вакансии, однако сейчас я сделаю тебя секретарем легиона с надеждами на последующее продвижение». С этим назначением я пошел от консуляра к корникуларию легиона. Поэтому, если ты меня любишь, превозмоги боль и прямо сейчас напиши мне о своем здоровье, и, если ты волнуешься за меня, пошли мне льняные одежды через Семпрония, поскольку продавцы приезжают к нам из Пелусия каждый день. Как только префект начнет предоставлять увольнения, я буду стараться изо всех сил, чтобы приехать к тебе немедленно.”
І ще раз принагідно нагадую, що, наприклад, сержанта Хартмана з “Цільнісно-металевої оболонки” грав справжній дрілл сержант. І ветерани американської морської піхоти стверджували, що грав напрочуд реалістично, причому не тільки за вимірами часів В’єтнаму.
Ще я, наприклад, знаю, що жодній людині, яка скаржиться на паперову волокіту в нас, не можна показувати, наприклад, планувальну документацію НАТО. Бо розрив шаблону призведе до госпіталізації. Як і - в деяких моментах - у співвідношені аналогового (себто, паперового) та цифрового. Окремо слід зауважити, що від бюрократії якраз виють більше офіцери, ніж солдатський та сержантський склад, але то таке.
Так, армія недореформована, недолуга, недофінансована. Але, певно, вже в меншій мірі, ніж інші державні органи. Так, цю скалу треба лупати - але давайте лупати її точково і по тріщинах, а не битися головою об її підніжжя. Давайте, будь ласка, якось без пропозицій скасувати ШПК, замінити звання посадами, вводити квоти на посади для жінок (так, чув і таке), бо ви рік послужили стрільцем і з вашого досвіду це ок. “Хай син Порошенко воює”, “розпустити штаби” і “розігнати всіх генералів” - ще важчі випадки. Коли ви згущуєте фарби - не згущуйте їх до невідповідності реальності. Коли порівнюєте з іншими країнами - переконайтесь, що ваше уявлення про ці країни відповідає дійсності, а не стереотипам з дитинства. Ну і коли щось хочете виправити зі свого досвіду - переконайтесь, що він у вас не тільки глибокий, а ще й широкий. Будь ласочка.

https://www.facebook.com/victor.tregubov.5/posts/pfbid02fswcy224PHmDUBidPgADe1dzEETmdo6eVKC9hbWpRQ88zSZE3aueNVCBJdoWTbckl

[Shana]

🤬Проблема із постачанням снарядів Україні — не в потужностях Євросоюзу, а в експорті до інших країн, - Боррель

Глава зовнішньополітичної служби Євросоюзу Жозеп Боррель заявив, що ЄС не виконує власних планів постачання Україні артилерійських снарядів не тому, що у країн ЄС не вистачає виробничих потужностей, а тому що вони експортують снаряди до інших країн.

«Проблема сьогодні полягає не в нестачі потужностей європейської промисловості. Не те щоб нам треба було купувати [снаряди] десь ще, тому що ми не можемо самі зробити. Ми можемо зробити. [Але] важлива частина нашої продукції експортується до третіх країн», — сказав Боррель у понеділок у Варшаві після зустрічі з міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським.

ЄС минулого року пообіцяв до березня поставити Україні один мільйон снарядів, але насправді зможе виконати цю обіцянку щонайбільше наполовину. Тому деякі країни ЄС, зокрема Чехія, пропонують закупити снаряди для України за межами союзу.

Як передає кореспондент Бі-бі-сі у Варшаві, Боррель вважає, що краще нехай країни ЄС домовляться зі своїми клієнтами та перенаправлять продукцію до України.

«Тобто найкращий спосіб […] це спробувати сказати іншим: будь ласка, зачекайте, ви ж не воюєте, ви можете почекати кілька місяців — і перенаправити продукцію в Україну. Це — політичне рішення, яке мають ухвалити країни союзу», — сказав Боррель.

Радослав Сікорський погодився з Боррелем і додав, що ЄС обов'язково має допомогти Україні досягти паритету з Росією на фронті.

[Солоха]

https://t.me/zelyazradnik/25115
«Я отримав конфіденційну інформацію, яка заслуговує на довіру, сумнівів у її достовірності у мене немає. Згідно з нею президент Зеленський дав окремо усні доручення двом керівникам силових відомств (прізвища мені відомі), які повністю від нього і Єрмака залежні, у "будь який спосіб" і "за будь яку ціну" "нарити" впродовж двох-трьох тижнів "вбивчий" компромат на головнокомандувача ЗСУ генерала Залужного.
"Компромат" повинен бути такого характеру, щоб змусити Залужного добровільно подати рапорт у відставку. Або, щоб "компромат" виглядав так перед Заходом, в першу чергу, перед президентом США і Пентагоном, що Зеленський змушений був звільнити Залужного з посади Головнокомандувача ЗСУ.
Один із керівників, як кажуть в народі, "взяв під козирок" і відразу погодився виконати незаконне доручення президента.
Другий, маючи мужність і порядність, спробував делікатно заперечити Зеленському, що цього не доцільно робити під час війни, оскільки "роздування сфабрикованого компромату" може призвести до "деморалізації армії та інших негативних наслідків у суспільстві". На що Зеленський зауважив, що "деморалізація" армії" і "політична нестабільність" це не його проблема. "Для цього — заявив президент — у мене є служба охорони, поліція і національна гвардія" і пригрозив незговірливому керівнику звільненням.
Керівник погодився "обережно провести оперативну перевірку" Залужного. Та, будучи порядним, попередив Залужного, що президент дав команду зібрати на нього компромат.
Головнокомандувач ЗСУ спокійно зауважив: "Хай шукають. У мене немає офшорів, нерухомості, віл, яхт за кордоном. У мене є лише солдати, офіцери, які для мене рідні, як моя сім’я та Україна…".

Перерили все, що тільки можна було перерити, перевернули все вверх дном, перевіряли навіть довоєнні закордонні відрядження Залужного і як він писав і захищав свою дисертацію. Проте нічого компрометуючого не знайшли.
Яка була реакція Зеленського на результати перевірки здогадатися не важко, враховуючи його характер і психотип.

20 січня мною були опубліковані закриті соціологічні дослідження нашої організації, проведені в середині місяця, які засвідчили про стрімке падіння довіри до президента Зеленського і підконтрольних йому силових структур. Реально йому довіряє менше третина населення країни.
Парламенту довіряє 13% українців, уряду — 22%. Впала довіра до СБУ (51%) і до національної поліції (38%). Довіра до суддів складає лише 10%, до прокурорів – 7%.
У президентському рейтингу Зеленського підтримує лише 25% (Порошенка – 22%).
Найбільша довіра українців до ЗСУ — 97% і їх головнокомандувача Валерія Залужного — 94%.
Закриті соціологічні дослідження показують, що якби вибори Президента України були в середині січня, то Валерій Залужний переміг би у першому турі. За нього проголосували б майже дві третини виборців (65%).
Ось чому у Зеленського така заздрість, неповага, ненависть до генерала Залужного і нестерпне бажання звільнити його з посади головнокомандувача ЗСУ.»

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,
генерал-лейтенант СБУ

[Фрейя]

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,
генерал-лейтенант СБУ

10 листопада 2017

Немає української влади. Є маріонетковий олігархічний режим, керований з Вашинтона з корекцією в Кремлі. Все. Жодного кроку без тієї корекції нинішня влада не робить. Коли почались усі події - були написані два сценарії з Кремля та Вашингтону. Як почалася третя шахова геополітична гра. Я був з двома миротворчими місіями під час війни у Югославії. Процес розпаду там був одночасним із розпадом Радянського Союзу у 90-91 роках. Приз дістався кому? США або великому міжнародному європейському капіталу. Через кілька років ввели свою валюту: євро. І тут же почалась гео-політична війна за Грузію, яку виграла Росія. 20% Грузії було анексовано, адже Росія поставила там свої бази. І на сьогоднішній день Україна – це великий приз при міжнародному силинізмі. І боротьба йде за землю. Уже розрозбений план «Нового Єрусалим», який хочуть зробити на п’яти областях: Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська, Херсонська і Одеська області. Центр – це у місті Дніпро. Культурна столиця –це Одеса. У планах був Крим, чому  ізрозуміло, чому його Росія так забирала. Домовленість уже була. Заплановано було до 2020 року провести з прийняттям відповідних законів референдум – чи підтримують мешканці цих п’яти регіонів цей «Український Єрусалим». Кожен мешканець цих регіонів отримуватиме пенсію у 500 євро щомісячно, не залежно від стажу роботи і так далі.  Уже сформовано 12 керівників цієї нової Республіки. У наступному році в Україну буде завезено 100 тисяч примірників Тори – Єврейської біблії, перекладеної на українську. У всіх цих містах уже відкриваються безкоштовні курси по вивченню івриту. Ітиме масове переселення євреїв до цих міст. І до 2025 року заплановане переселення близько 5 млн євреїв із Єрусалиму чи інших країн. І питання це було вирішено під час Міжнародного економічного саміту у Китаї. А фінансова система Китаю, нагадаю, повністю підпорядкована банківського дому Ротшильдів. і я вже і раніше говорив у ЗМІ – що Російська Федерація фінансово повністю також контрольована цьому банківському дому. Сюди ж наголошу – підпорядкований і Національний банк України. І національні банки близько 150 країн світу сюди так само підпорядковані.

«В Україні можливе створення «Другого Єрусалиму» - Григорій Омельченко

[Shana]

"Чемоданы компромата" Омельченко то вже мем.

[RedCat]

Karl Volokh
21 хв  ·
До основних месиджів щодо звільнення Залужного ОПівські ТГ-помийки додали новий: «все пройде тихо». Ну, що на  Банковій через цей зайоб Швондєра сцють окропом, ми й так знали. Питання в іншому.
Це ви кого заспокоюєте, довбойоби - себе чи свого головного читача?
А якщо тихо не буде, ви впевнені, що він вам фінансування залишить?
І куди будете бігти, якщо буде зовсім не тихо, ви вже вирішили?

[Shana]

Александр Коваленко
Куда пропала «Стугна-П»?

А вы не задавались вопросом, куда пропали видео с работой ПТРК «Стугна-П»?

В самом начале полномасштабного вторжения в Украину видео с применением ПТРК «Стугна-П» были, буквально, вирусными. Именно этой ПТРК принадлежит первое в истории войн и конфликтов достижение – уничтожение ударного вертолёта Ка-52 в воздухе! Её работу по российской технике все ждали с нетерпением, за исключением самих россиян, особенно тех, кто был в той технике…

Но сейчас – тишина.

А тишина не потому, что ПТРК «Стугна-П» не производится, или закончились комплексы на складах. Причина совсем другая.

Одним из очевидных достоинств ПТРК «Стугна-П», помимо выносного пульта управления, была дальность – 5 км, максимум 5,5 км. Но выжать эти 5,5 не всегда получалось, но такое было возможно. В свою очередь, сейчас российская техника типа ОБТ применяется преимущественно из закрытых позиций как эрзац-САУ. Это делает применение практически любого ПТРК не эффективным.

По опыту боёв 2022 года, а так 2023-го военные передали пакет предложений ГККБ «Луч», в частности, по увеличению дальности поражения от 6 км до 8 км, а так же увеличению бронепробиваемости БЧ до 1200-мм+ за ДЗ. В ГККБ «Луч» запрос приняли и согласились с предложениями, тем более что у них уже есть наработки по модернизации ПТРК «Стугна-П», но в инициативном порядке к работе над проектом они не могут приступить. Нужен заказ.

И было бы смешно, если бы не было так печально, но ответ по заказу: “Це зараз не на часі”…

Нус, “не на часі”, так “не на часі”…

[Volf Ram]

Леся Литвинова

Мало хто пам'ятає, як під час референдумів в Криму і на Сході, поодинокі голоси намагались казати, що будь-який регіон можливо розкачати, було б бажання. Цим просто не пощастило опинитись географічно ближче до кукловода.

А Чернігів у 15 році? Хтось пам'ятає як були перекриті вулиці тими, хто протестувал проти заборони Корбану сіяти гречку під час агітації? Скоріш за все майже всі забули. В Чернігові не було голоду. Да і на Корбана містяни навряд покладали великі сподівання. Але полихнуло жарко. Ніхто зрозуміти не встиг як це відбулось.

Але ж Нові Санжари пам'ятаєте? Це було зовсім недавно.  Пам'ятаєте оскаженілий натовп, який готовий був розірвати нещасних людей, яких привезли з літака? Дитяче обличчя крізь розбите каменем скло? Палаючі шини і поліцейські кордони?

Те, що відбулось в Космачі - абсолютно така саме історія. Ні, я в жодному випадку не виправдовую тих, хто нападав на жінку з дитиною. Але це - накачаний емоціями натовп. Дурний розігрітий натовп, яким так легко керувати. Особливо, коли натовп впевнений в тому, що хтось, або щось несе йому загрозу.

Ні, немає жодного сенсу апелювати до розуму. Або намагатись спрямувати агресію в інше русло - наприклад, на тих, кого не можна називати, аби не заблокував ФБ. Бо дверцята до комори з розумом моцно заблоковані свіжою гарячою емоцією.

І, доречі, чим гарячіше емоція, тим легше нею керувати ззовні. А ми зараз всі на піку емоцій. Такі собі люди без шкіри. Торкнись - накриє пекельний біль. І ми абсолютно ідеальні об'єкти для будь-якої провокації.

Останні тижні мене не полишає відчуття, що нас будуть намагатись розкрутити на початок Громадянської Війни. Справжньої. Кривавої. Яка не залишить нам шанса ані на перемогу над ворогом, ані на повагу партнерів, ані, власне, на існування.

А всі ці локальні бої з ТЦК, розкриття державних переворотів, звільнення головкома, показні карні справи, трагікомічні полювання на журналістів - лише спроби зрозуміти де вдарити найболючіше. Так, аби одним сірником спалити цю країну к хренам собачім. Бо перемогти її на полі бою виявилось важко.

[Shana]

А всі ці локальні бої з ТЦК, розкриття державних переворотів, звільнення головкома, показні карні справи, трагікомічні полювання на журналістів - лише спроби зрозуміти де вдарити найболючіше. Так, аби одним сірником спалити цю країну к хренам собачім. Бо перемогти її на полі бою виявилось важко.

І русня робить це руками зеленого шапіто.

[vs]

Олексій Копитько

Космач и Кремль (почти как название басни).

Инцидент в Космаче спровоцировал поток озабоченных комментариев по поводу реально существующих проблем. Идёт дискуссия о месте и роли московского влияния конкретно в этом безобразии и других безобразиях (а-ля милиционеры в Днепре).

Хочу обратить внимание вот на что.

Если очень упростить, то схема воздействия россиян на сознание граждан Украины с целью управления поведением на данном этапе незамысловата как двери.

Они берут любую халепу, ганьбу и зраду, реальную или фейковую, поднимают на определённый уровень, а потом конвертируют в одну единственную идею – безысходность.

Безысходность. Любая гадость должна выводить на безысходность.

Страх, ярость, усталость, разочарование, боль утрат, недоверие, любовь к родным и массу других чувств/эмоций путём докручивания они превращают в строительный материал для безысходности.

Чтобы украинец, который по каким-то своим причинам продолжает сопротивляться российской пошести, нашёл сумму аргументов для прекращения борьбы. И перестал дёргаться.

Ощущение безысходности проще всего достигается за счёт обобщений. Которые подводят к выводу, что сопротивляться бессмысленно.

Потому что "силы неравны". Потому что «кругом предатели». Потому что...

Против конкретной халепы, зрады или ганьбы можно найти лекарство. А безысходность – это как обрушение иммунитета и паралич воли. Организм просто не борется. Любая мельчайшая зараза – смертельна.

Поэтому имеет смысл научиться автоматически отфильтровывать всё, что подводит к мысли о безысходности. И разбирать эти конструкции на составляющие. Очень часто при такой работе находится решение.

Что ещё россияне активно используют – работу на контрасте. Они навязывают образ РФ как непоколебимого и неуязвимого монстра, представляя Украину в виде дефективного балагана.

Общим местом в дискуссиях стало, что Россия адаптируется, Россия развивается, сосредотачивает силы и т.д. А у нас всё плохо, и даже хуже.

Всё не так.

В июне все увидели, насколько шаткой может быть ситуация в РФ.

В России полно своих «космачей».

В России де-факто остановлена мобилизация в нескольких регионах.
 
В России горят военкоматы и постреливают в военкомов.

В России тлеет женский протест.

Не говоря уже о беспорядочных взрывах.

Если бы у них всё было хорошо и непоколебимо, они бы уже давно задавили нас массой.

Сегодня Путин снова показал масштаб своего страха и глубину проблем РФ: на выборы не пустили абсолютно контролируемого и стерильного кандидата Надеждина, которому дозволили слегка поэксплуатировать антивоенную риторику.

Путин может нарисовать любые цифры. Но ещё на стадии сбора подписей возникла плохая картинка – люди выстроились в очереди, чтоб поддержать антивоенные лозунги. Людей оказалось через чур много. Визуализация, что немало росграждан не одобряют войну – это подстрекающий сигнал для тех, кто колеблется либо пока не готов выражать несогласие открыто.

Поэтому.

Концентрация на том, что укрепляет оборону.

Это приятно, полезно, имеет общий оздоравливающий эффект.

Очень трудно. Но никакой безысходности.