Истоки истории

[Solmir]

[Eney]

Якщо хтось питає "да как же", відповідаємо, "та отак".

❌✍️Виконання телеграми Косіора щодо прибуття "переселенців" з росії у хати українців, які померли внаслідок організованого совєцькими окупантами Голодомору.

Переселенців забезпечували їжею та одразу вводилася російська мова в школах для їхніх дітей.

📜З протоколу засідання бюро Ізюмського районного комітету КП(б) України від 3.01.1934.

🗄ДАХО. ф.П-59, оп.1, спр.27, арк.1

[Eney]

Прапори нацистського третього райху та комуністичного срср на землі під ногами у вояків Української повстанської армії.

Дереворит УПА. Гравюра авторства легендарного повстанського митця Ніла Хасевича.

[Eney]

Звернення провідника військового надрайону УПА (імовірно, Брестського) з нагоди Різдва Христового 6 січня 1944 р.
Звернення
Друзі. З нагоди Різдва Христового пересилаю вам сердечні побажання веселих свят та щасливого Нового року.
Після 23-літньої перерви український нарід під проводом Організації Українських Націоналістів вступив знов у вирішальний бій з наїзниками – за свою незалежність, за вільне життя і розвиток всіх поневолених народів. Його волею повстала Українська Повстанча Армія, якої і ви являєтесь складовою частиною. Ви перші пішли на заклик народу в його обороні.
І в сьогоднішній Святвечір, дивлячись у минуле, у спільно з вами пройдений шлях, коли перед моїми очима пересуваються картини відбутих героїчних боїв, в яких ви показали себе як справжні борці за волю свого народу, на уста мені тиснуться слова щирої подяки та глубокого признання.
Слава вам, лицарі-герої сьогоднішніх змагань за те, що ви перші пішли в лави оборони свого народу, за ряд відбутих боїв в різних теренах, де ви показали себе вірними синами України.
За глубоку свідому дисципліну, за пошану своїх зверхників, за боєву відвагу, за дружнє братнє співжиття прийміть від мене сердечну подяку.
Друзі. Громом сьогодні промовляють до нас тіні незабутніх борців, вірних синів Полісся – с. п. Лисенка, Маркевича і ряд інших наших співдрузів, які сьогодні спокійно спочивають у могилах, розсіяних скрізь по Україні, та тихо снять про волю і кращу долю ріднього краю.
Друзі. Хай світла пам’ять про них зродить з вас таких же лицарів безстрашних, що б з погордою дивилися у вічі смерти, а у бій за святу народню справу йшли завжди як на весільний герць. Вони до вас говорять. Продовжуйте їх чин. Хай для вас не буде нічого страшного та неможливого, коли йде про волю і добро нашого народу. Хай за вас говорять ваші діла, сила вашого духа, незломна воля, безмежна відданість справі, безкрая любов до Батьківщини.
Друзі. В надходячому Новому році хочу вас бачити так, як і до цього часу – твердими, незломними борцями в обличчі небезпеки та смерти, одчайдушними до неймовірности. Будьте взірцем для інших. Хай живе у ваших серцях і повсякденних ділах ідея самостійности, соборности України і цементує вас в одну нероздільну боєву групу.
Друзі. Наші вороги не дають нам святкувати цей Святвечір в окруженні своєї родини, в своїй хаті. Змусили нас святкувати в спільній боєвій сім’ї. Отже, хай цей Святвечір нас не смутить, а скріпить ще більшу ненависть до ворогів, додасть ще більш відваги до дальших подвигів.
Друзі. В день надходячого Нового року бажаю вам і надалі йти із мужніми серцями, з незломною вірою у кращу долю, з палаючим
вогнем любові в грудях, послідовно, невгнуто та переможно іти через вир нових змагань, нових блискучих перемог, аж до побудови Вільної Самостійної Суверенної Української Держави.
Хай живе Українська Національна Революція і національні
революції усіх поневолених народів.
Безстрашним борцям за волю нашого народу і усіх інших
поневолених народів – могутнє “Слава!”
Слава Україні – Героям Слава.
Провідник в[ійськового]. н[адрайону]. /–/ Сушко.

[fakir]

Мобілізаційна лотерея. США, 1969.

З її допомогою визначалися дні народження чоловіків призовного віку, які будуть мобілізовані для служби у В’єтнамі.

Цю систему не скасовували - тобто, якщо в США почнеться мобілізація, вона працюватиме. Навіть той самий бокс зберігається для такого випадку.

https://t.me/wasmedia_ua/4353

[Eney]

Лист Голови Вищої військової ради УНР М. Омеляновича-Павленка до Державного секретаря УНР в екзилі про Український державний прапор. 24 січня 1949 р.

[Eney]

А так добре починалося.

[Eney]

Коли зник цілий світ. Чи варто воно було того.

Texty.org.ua
7 хв  ·
Над цим історичним проєктом з журналістики даних про старе річище Дніпра і шість водосховищ, які побудували на ньому в радянські часи, ми працювали довго. Так довго, що один із його авторів Павло Солодько вже встиг долучитися до ЗСУ й закінчує «учебку 😔
Історія цього проєкту почалася з того, що торік влітку до нас звернулися працівники «Довженко-Центру» з проханням відмалювати постери з картами старого річища Дніпра і затопленими селами, які на ньому колись були, для їхньої виставки.
Тоді Павло Солодько почав шукати та збирати старі карти, а наша артдиректорка Надя Кельм — відмальовувати їх.
Після виставки у «Довженко-Центрі» ми нарешті сіли за написання тексту про те, що ховають під собою дніпровські водосховища і як вони створювалися.
Що з цього вийшло — читайте за посиланням 👉 https://bit.ly/4aeZHsl

[Solmir]

Тіні забутих учених.
«...один графік, який я сьогодні зробив, мене вразив. Це просто точки, де по одній осі — рік народження, а по іншій — рік смерті. У нормальному стані має бути плюс-мінус лінія плюс гаусівські зміщення — на того, хто помер раніше, є той, хто помер пізніше. Але в нас чітко видно серп 1937 року, який зрізав науковців».

[Solmir]

Ось мій комент, який я тільки що дав в блозі Екслера. Вважаю, що є сенс дати копію тут.

Увы, представление о Рузвельте как сильном политике сильно преувеличено. Он набрал команду, которая управляла от его имени. К сожалению, эта команда была насыщена советскими шпионами. На ялтинской конференции главным американским дипломатом был агент ГРУ, поэтому Сталин смог продавить Черчилля и получить в Восточной Европе все, что хотел. Назначил этого агента другой шпион -- Гарри Хопкинс, помогавший прикрывать советские шпионские сети в США и вывоз в СССР на самолетах материалов для создания атомной бомбы.
Даже с вступлением в войну США все непросто. Рузвельт был в 3 раз избран президентом под лозунгом невмешательства в европейские дела, его противник был за помощь Великобритании и ее союзникам. Госсекретарь Хэлл был нерешительным, но Пирл-Харбор приблизил документ, вышедший из недр министерства финансов. Это так называемый меморандум Моргентау. Про план Моргентау написано везде, а вот про меморандум вы не найдете почти ничего. Я смог найти только мимолетное упоминание в Цикловики (в Вики нет ничего):

В ноябре 1941 года направил президенту Рузвельту и гоcсекретарю Хэллу так называемый «меморандум Моргентау», на основе которого 26 ноября Японской империи была послана ультимативная нота, что вызвало нападение последней на США.

Тот, кто не любит "конспирологические теории" может пропустить спойлер.

Cпойлер

Заместитель Моргентау был советским шпионом. Человек, завербовавший его и множество других агентов в высшем руководстве, узнав о расстрелах агентуры НКВД и ГРУ, поменял сторону и признался, передав список завербованных им агентов в ЕМНИП Минюст. Никаких действий.
Так вот утверждают, что в Вашингтон был отправлен из Москвы курьер, передавший замминистру финансов указание обеспечить требования и действия, связанные с меморандумом. Это был новичок, т.к. серьезных агентов вызвали в СССР и расстреляли.
Детали вчера вечером рассказал в передаче Солонина бывший сотрудник Госдепа.

Я не могу подтвердить или опровергнуть его слова.

Разоблачению шпионов СССР активно препятствовала и жена Рузвельта Элеонора. Вице-президента Рузвельта в предыдущий срок левака Уоллеса окучивал агент НКВД художник Николай Рерих.

А вот достаточно случайно ставший вице-президентом Трумен, получивший президентство после смерти Рузвельта, был жестким в вопросе противодействия шпионам и коммунистам.

[Rumor]

Если вдруг кому-то интересно будет - 90 минут немецкой хроники из 1937 года о третьей попытке штурма Нангы Парбат. Фашистам на 8000 в Гималаях очень хотелось, примерно как хуйлу олимпиады, престижный национальный проект. Всю штурмовую группу смыло лавиной недалеко от вершины. Диктор там много галдит по-немецки, но ничего важного, все в стиле "наши бесстрашные альпинисты и верные носильщики", его можно вообще выключить. Кадры местами познавательные, носильщики в травяных лаптях, поклажа в деревянных ящиках и вообще быт.

[Eney]

🌻 На світлині мати Лесі Українки. Ольга Драгоманова. Вона ж Ольга Косач, псевдонім: Олена Пчілка.

1867 рік

[Teagan]

Роман Скляров
Українські селяни і Александр Гамільтон
Нарис із альтернативної історії

 «Сполучені Штати мали всі шанси розділити долю країн, які Артур Льюїс назвав "європейськими колоніями помірної зони". Ці інші країни — Австралія, Аргентина, Канада і навіть Україна — стали для індустріальної Європи ХІХ століття великими житницями й ранчо. Але жодна з них не створила промислової бази, щоб стати повноцінною збалансованою економікою першого класу».
Це цитата із книги «Американське економічне диво і Александер Гамільтон» Стівена Коена й Бредфорда Делонґа (Наш Формат, 2023). В оригіналі книга вийшла 2016 року в Сполучених Штатах. Автори переконують, що саме Гамільтон, перший міністр фінансів США, перетворив аграрну відсталу Америку, нещодавно колонію Британії, на промислову й потужну суперсилу.
Сам Гамільтон загинув на дуелі 1804 року й не побачив плодів своїх починань, однак послідовники його економічної доктрини – від Лінкольна до обох Рузвельтів, Ейзенгавера і навіть Трампа та Байдена – керувалися нею майже всю історію Америки.
Однак повернімося до цитати. Українського читача вона має здивувати, адже Україна в ХІХ столітті ще не була «країною», тобто незалежною державою, й не могла створити власної «промислової бази» чи «повноцінної збалансованої економіки першого класу».
Це могла робити метрополія на українських землях – і частково робила, але для себе, не для українців, яких прагнула асимілювати.
Така помилка американських авторів водночас бентежить і дає поживу для роздумів: а якби Україна справді мала державність у ХІХ столітті, якою вона була б? Чи змогли б ми повторити успіх США?
У чому Коен і Делонґ не помилились – це в тому, що Україна справді була «житницею» і своєрідним «ранчо Європи». Як і Сполучені Штати на зорі своє незалежності.
Не будемо забувати, що Штати не одразу стали промислово розвиненою країною з інноваціями, стартапами і Кремнієвою долиною. Спочатку це була країна фермерів – так, переважно незалежних і самодостатніх йоменів, які понад усе цінували свою свободу, але все ж не розуміли й не хотіли (або відверто боялися) будь-яких промислових революцій на британський манір.
Українські селяни ХІХ століття насправді мають чимало спільного з американськими селянами того часу, особливо в плані вільнолюбного менталітету. Ця любов до свободи не в останню чергу пов’язана з колоніальним минулим й бажанням його подолати.
Британський колоніалізм, на відміну від російського, був зосереджений на економічній експлуатації. Як пишуть Коен і Делонґ, «колонії забезпечували метрополію тютюном і збіжжям з ферм, хутром і деревиною з лісів, бавовною з плантацій, а Британія надавала промислові товари з вищою доданою вартістю та послуги на кшталт банківських служб і морських перевезень».
Те, що британці практикували з «північними колоніями» на кшталт Америки, вони робили всюди: «Усі колонії мали купувати товари лише в британських постачальників. Вони не могли виготовляти товари, які ці постачальники планували експортувати в Америку. Вони повинні були експортувати й імпортувати лише до Британії та з Британії. Завдання полягало в тому, щоб забезпечити Британію дешевими товарами, які вона потім могла вигідно перепродати».
Іншими словами, метою британського колоніалізму завжди була вигода. Їм би ніколи не спало на думку доводити індійцям, що ті насправді є англійцями а саме слово «Індія» вигадав ворожий генштаб. Російський колоніалізм завжди був глибший, прагнучи стерти національну ідентичність та історію колонізованого народу.
Тепер припустімо: з тих чи інших причин українцям вдалося вирватися з колоніальних обіймів на початку ХІХ століття, а першим міністром фінансів молодої Української держави став Александер Гамільтон. По якій траєкторії ми б рухалися?
Для цього треба зрозуміти, яку політику Гамільтон проводив в Америці. Те, що зараз називають «американською економічною системою», бере свій початок зі «Звіту про мануфактури», який міністр фінансів представив Конгресу 1791 року.
Ключова ідея звіту – Америці потрібен рукотворний, свідомий перехід від аграрної економіки до промислової. Іншими словами, потрібна індустріалізація.
Для цього уряд має запровадити максимальні стимули для колишніх селян заходити у нову для них промислову сферу, а самі промислові компанії варто тимчасово, поки не отримають досвід і навички, захистити імпортними митами від конкуренції з більш зрілими британськими фірмами.
Отже, перший український міністр фінансів Александер Гамільтон пропонує подібну політику молодій Українській державі (звісно, демократичній), де переважна частина населення, тобто виборців – фермери. Як реагує суспільство та гетьман-президент?
Як не дивно, ні суспільство, ні колеги Гамільтона з уряду його не розуміють, а радикалізму не поділяють. Так відбувається не лише в альтернативній українській історії, але й відбулося цілком реально в американській. Усе змінила війна.
Велика Британія зробила спробу відвоювати американські колонії 1812 року. Війна тривала три роки, й британцям майже вдалося. Лише після цього американці зрозуміли, що аграрна держава не може повноцінно протистояти промисловій. До ідей Гамільтона повернулися, хоча сам він уже відійшов у засвіти.
Чи могло щось подібне статися з незалежною Україною ХІХ століття? Цілком, адже такий сценарій розгортається і сьогодні. Ми не маємо сумнівів, що Україна виграла б ту війну, як Америка виграла війну 1812–1815 років. Проте що далі?
Якщо українці з нашої альтернативної історії будуть не менш розумними, ніж американці, вони почнуть системну індустріалізацію своєї економіки, готуючись до нової війни з колишньою метрополією.
Звісно, цієї нової війни може й не бути. Власне, у випадку США вона не настала. Але, можливо, саме тому, що британці побачили міць вже індустріалізованої колишньої колонії.
Питання: а які регіони України будуть індустріалізовані найбільше у нашому альтернативному ХІХ столітті? Ті ж самі, як і в справжній історії: схід і південь України, де для цього є найбільше природних ресурсів, а також доступ до моря для будівництва портів.
Утім, якщо Російська імперія цілеспрямовано переселяла на нашу землю сотні тисяч росіян в процесі створення спочатку вугільної промисловості, а потім металургії й решти, то в Українській державі трудовим ресурсом були б саме українці.
Відтак саме схід і південь України стали б центром української урбанізації, яка – беручи до уваги динамізм міського життя – завжди породжує культурні та політичні спільноти. Тобто саме схід і південь були б найбільш «проукраїнськими».
Натомість ці регіони стали об’єктом чужої індустріалізації (зазначимо, вельми недолугої), наслідком чого стала їх культурна і політична русифікація.
Якщо у Штатах політику Гамільтона щодо підвищення імпортних мит підтримувала переважно промислова Північ, то в Україні такий протекціонізм був би на руку сходу і півдню. Відповідно, введення захисних мит від колишньої метрополії ще більше відокремило б Україну від Росії.
В реальності у нас знову все навпаки: Російська імперія, а згодом і Радянський Союз свідомо переплітали віддалені регіони економічними зв’язками, формуючи таким чином культурні й соціальні зв’язки між українцями й росіянами.
Наша проблема в тому, що Україна пройшла етап промислової революції у складі Російської імперії та Радянського Союзу, а сама індустріалізація поєднувалася зі спробами змінити етнічний склад населення, асимілювати або просто знищити українців.
Як наслідок, слово «індустріалізація» в українців асоціюється з жахами колоніалізму, насамперед з Голодомором та всебічною русифікацією.
Проте, як показує досвід США, індустріалізація та промислова революція загалом – якщо це відбувається у власній незалежній державі – є радше способом порвати з колоніальним минулим.
Якби наша незалежна Україна ХІХ століття пішла курсом Гамільтона, вона б не лише стала економічно успішною, але й культурно та політично відокремленою від колишньої метрополії.
Власне, це типова світова практика: економічна міць дозволяє отримати реальний політичний суверенітет, а з ним і реальне право проводити культурну, соціальну та іншу політику на свій розсуд. Економічна залежність завжди дорівнює залежності політичній, а з нею і надмірному культурному впливу з боку сильнішої держави.
Коен і Делонґ так підсумовують результати гамільтонівських реформ: «Гамільтон підштовхнув Сполучені Штати до політекономії, що ґрунтувалася на індустріалізації, високих митних тарифах, фінансах і розвиненій інфраструктурі. … Це дозволило Америці стати не житницею, лісопильнею та копальнею Європи, а незалежним виробником і дослідником».
Хоча вільна Україна ХІХ століття – це лише фантазія, але вибір для повоєнної України ХХІ століття стоїть цілком реальний. З одного боку, це стати «житницею, лісопильнею та копальнею Європи», або, як заявив нещодавно Денис Шмигаль після переговорів з ЄС і ЄБРР, стати «ресурсним центром Європи».
З іншого боку, це піти шляхом Гамільтона, провести системну реіндустріалізацію економіки й стати «незалежним виробником і дослідником». Так зробили Сполучені Штати – й отримали не лише процвітання, але й справжню самостійність.

https://zbruc.eu/node/119356