Тобто, «не жрамши».
Розкажу історію, як з"являються нові слова в українській мові:
У 90-х ми купили хату у рідному селі, і кожного літа бували там з дітьми, я і моя сестра. Наші хлопці мали чудовий апетит, жерли все, що бачили.
Одного разу наша мама розказала таку притчу. Що колись, у голод, дітям казали, - що коли вони будуть наніч просити їсти, то прилетить ЖЕРЕТІЯ, і з"їсть навіть сніданок.
Звичайно, не така вже й скрута була, та дітей ця історія вразила.
На нашій садибі кругом ростуть квіти. І на квіти (особливо на фуксії) ввечері прилітають метелики-бражники. Вони зависають над квітами, і хоботками випивають нектар.
Діти чомусь вирішили, що той вечірній метелик і є та страшна ЖЕРЕТІЯ!
А ще вони розказали про це сусідським дітям. Тапер цього метелика-бражника у нашому селі так і називають - жеретія.