Ніхто ні в Британії, ні в Штатах часів другої світової демократію не відміняв.
Якщо б не персональне рішення Венделла Вілкі перед президентськими виборами 1940 року підтримати план Рузвельта (свого конкурента) щодо негайної участі у війні на боці Британії і тим дати можливість тому просто втілити його у життя негайно, невідомо, куди б вирулила демократія в Америці в той момент часу. Цим він пішов проти партії, що висунула його, позаяк всі респи крім нього були налаштовані зробити цей план пунктом кампанії аж до виборів, і суспільні настрої могли повернутись у різні боки на той момент (до Перл-Харбору було ще дофіга часу). В будь-якому разі без цієї підтримки Рузвельт в жодному разі не пішов би на ризик щось конкретне робити аж до інаугурації у січні 1941, також можна сказати що після того рішення він значно підвищив свої шанси на обрання, авжеж ізоляціоністи на них просто не пішли.
Це як зараз виліз би трамп і сказав що він підтримує план Байдена послати війська в Україну (якщо б такий був).
Для Вілкі це до речі було самогубство, спочатку політичне як респа (інші респи так і не простили йому цього, навіть на тлі подальших обставин, далі він просто пішов працювати до адміністрації Рузвельта), потім якось так вийшло фактично фізичне (він прожив тільки 4 роки після того).