Стратегічна ядерна зброя, яка і призначена для ударів по містах, існує у вигляді балістичних ракет наземного й морського базування, крилатих ракет повітряного та морського базування, а також бомбардувальників з атомними бомбами. Ймовірність перехоплення й підльотний час крилатих ракет і бомбардувальників значно більший, ніж у балістичних ракет (години проти десятків хвилин). За декілька годин людей можна зігнати до бомбосховищ, тому кількість жертв від них, скоріше за все, буде невисокою, тому ми їх не розглядатимемо.
Міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) та балістичні ракети підводних човнів (БРПЧ) можуть нести як один потужний заряд у 800–1000 кт, так і декілька ядерних зарядів поменше в складі бойових блоків, по одному заряду на блок. Бойові блоки розділяються в космосі, наводяться на ціль і входять в атмосферу індивідуально, звідси англомовна назва re-entry vehicle. Сукупність усіх бойових блоків на ракеті з пристроєм розділення й обтікачем називається головною частиною. Розмовний термін «боєголовка» може означати як головну частину, так і (частіше) бойовий блок. За тротиловим еквівалентом заряди на бойових блоках поділяються на заряди великої потужності (300–450 кт), проміжної потужності (90–150 кт) і малої потужності (до 10 кт).
Давайте подивимось, скільки жертв буде при підриві одного ядерного заряду над великим містом у росії і США. Для визначення наслідків ядерного вибуху (ЯВ) використаємо сайт
https://nuclearsecrecy.com/nukemap/, який є найбільш достовірним із відкритих інструментів для подібних розрахунків. Оберемо в якості «цілей» великі міста приблизно з однаковим населенням — Санкт-Петербург (5,4 млн.) і Бостон (4,9 млн.). «Обстрілюватимемо» їх МБР з одним зарядом (Minuteman III з 1 зарядом W87–0 потужністю 300 кт та Тополь-М з 1 зарядом АА-88 потужністю 800 кт) і БРПЧ із головними частинами, що розділяються, (Trident D5 з 8 зарядами W88 потужністю 455 кт кожний та Булава із 6 зарядами АА-74 потужністю 150 кт кожний). «Підриватимемо» по одному заряду над географічним центром міста.
Спочатку подивимось на МБР.
При ударі по Пітеру очікується 511 тис. жертв (9,5 % населення). При цьому, уже в аеропорту Санкт-Петербурга ніяких суттєвих наслідків не буде, не кажучи вже про військово-морську базу в Кронштадті. Для знищення бази в Кронштадті та аеродромів навколо потрібно ще, як мінімум, 3 ЯВ.
При ударі по Бостону очікується 570 тис. жертв (11,6 %). Ще 2 чи 3 ЯВ знадобляться для знищення аеродромів поруч. Приблизно те саме, що й у Пітері, незважаючи на майже втричі більшу потужність заряду.
Тепер подивимось на БРПЧ. Зверніть увагу, що ми розраховуємо жертви лише від одного заряду, хоча їх 8 на Трайденті і 6 на Булаві. Таким чином, однієї такої ракети достатньо для ураження всіх цілей у межах великого міста з дублюванням (по два заряди на ціль).
Пітер: 646 тис. жертв (12,0 %), в аеропорту максимум — повибиває шибки. Ще 3 ЯВ на об’єкти довкола. Потужність заряду менша, ніж у Тополя, а жертв більше. Це тому, що в російських містах люди живуть переважно в спальних районах у межах міста, а в американських — у передмісті.
Бостон: 307 тис. жертв (6,3 %). Тут фактор меншої щільності населення в центрі відіграє на повну через менший радіус ураження.
Як бачите, у кожному з цих сценаріїв гинуть не більше 12 % населення міста. При цьому, уже в передмісті щонайбільше повибиває шибки у вікнах, а в сусідніх містечках взагалі ніяких особливих наслідків не буде. Основні проблеми в маленьких містах будуть пов’язані з припиненням постачання і зв’язку. Радіація ж взагалі не буде серед топ-10 постапокаліптичних проблем. Основними будуть:
1–5. відсутність електрики (а значить і води, газу, опалення і зв’язку);
6–8. відсутність підвозу продуктів, медикаментів і палива;
9. відсутність влади, дезорганізація й хаос;
10. відсутність банківських послуг.
Тобто, такі самі, як за будь-якої надзвичайної ситуації природного чи штучного походження.
Звісно, загибель 12 % населення навіть одного великого міста — це трагедія нечуваних масштабів. Але, навіть, якщо у всіх великих містах загине по 12 %, це геть не означатиме загибелі не те що людства, а навіть націй, що зазнали ядерного ураження.
Розглянемо для прикладу США. Станом на лютий 2022 року, у 50 найбільших агломерацій проживало 182,6 млн. людей. 12 % від них — це 21,9 млн, тобто порівняно з втратами СРСР у Другій світовій війні. Загальна ж чисельність населення США складає 332,4 млн людей, тобто втрати складуть 6,6 % всього населення. Це — надзвичайно високі втрати, але американську націю це не знищить.
І це в припущені, що всі заряди спрацюють належним чином і жодний не буде перехоплений. Фактично, США мають систему протиракетної оборони, а стан російських ядерних зарядів та носіїв дуже сумний. Більшість російських зарядів були виготовлені у 1980-х — 1990-х роках при терміні зберігання близько 10 років. Крім того, більшість сучасних ядерних зарядів були розроблені після підписання угоди про обмеження потужності ядерних випробувань до 150 кт у 1974 році, а отже, ніколи не були випробувані з повною потужністю. Останній же пуск балістичної ракети з ядерним зарядом відбувся ще в 1962 році. Це все викликає певні сумніви щодо надійності систем, які зараз перебувають на озброєнні. Таким чином, сценарій трагедії світового масштабу цілком може перетворитися на найдорожчий у світі сітком.
Отже, підсумуємо:
— при ударі стратегічною ядерною зброєю по великих містах загине не більше 12 % їхніх мешканців, переважно в центрі;
— загальні втрати населення складатимуть одиниці відсотків;
— уже в передмісті суттєвих уражень не буде;
— для ураження всіх важливих військових цілей у межах великого міста, потрібно додатково 3–4 ядерних вибухи;
— основні проблеми, з якими зіткнуться люди після ядерного удару, будуть викликані руйнуванням інфраструктури;
— більшість ядерних зарядів, що стоять зараз на озброєнні, ніколи не випробовувалися і невідомо чи вони спрацюють на практиці, тому по важливих цілях запускатимуть по декілька ядерних зарядів;
— російські ядерні заряди прострочені й більшість із них, майже напевно, не спрацюють так, як передбачалося.
