Автор Тема: Нотатки про насущне
 

Offline Shana

  • *****
  • Повідомлень: 12603
  • Karma: 6439
  • Стать: Жіноча
  • Київ/Чернігівщина
Re: Нотатки про насущне
« Reply #120 : Серпень 04, 2022, 18:06:53 »
Ось то що я ніколи не прощу ні главсциклу ні його виборцям.
Аналогічно.
Ну і базовий постулат дій преЗЕдента.
Цитувати (виділене)
Зеленский, похоже, считал своей главной задачей: разрушить все, что мешает ему "навести паорядок" или что построил Порошенко - плохое ли, хорошее ли - не важно
То, что гусеница называет концом света, Мастер назовет бабочкой (с)

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #121 : Серпень 05, 2022, 10:44:19 »
Цитувати (виділене)
Тайра — український медик та волонтер Юлія Паєвська, яку  взяли у полон у Маріуполі. Ще після початку війни на Донбасі у 2014 році вона допомагала пораненим, а після повномасштабного вторгнення Тайра потрапила на Схід України.
Яким було перебування у полоні та чому Тайра прийшла до висновку, що краще померти, аніж ще раз там опинитись - дивіться в інтерв'ю.

1:55 Яким було перебування у полоні
12:15 Чи застосовували до полонених фізичну силу
22:59 Як Тайра потрапила на Схід України з початком бойових дій
28:40 Як починалася війна в Маріуполі
30:30 Чому Тайра вирішила фільмувати події
33:15 Чи багато було ситуацій, коли не вдавалося врятувати людей
36:05 Чи справді того Маріуполя, що був до війни, більше немає
38:40 Чи правда, що лікар на полі бою має рятувати також і ворога
40:35 Чи мають росіяни стратегію залякування
43:15 Чи можна засуджувати русофобію
50:30 Розповсюдження правди
53:20 Як використовувати силу супротивника проти нього ж самого
55:30 ЯК Тайра почуває себе після перебування у полоні
57:20 Яке місце посідає коханий чоловік у житті Тайри
1:02:30 Краще загинути, ніж бути у полоні


Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #122 : Серпень 05, 2022, 17:28:21 »
Цитувати (виділене)
Фашик Донецький

Геноцид триває. Ну, тобто "мобілізація"

Трохи інсайду щодо геноциду чоловічого населення на сході України - "мобілізації".

Преамбула. Щоб ні в кого не було ілюзій - рф використовує місцеве населення, як декорації та м'ясо. Декорації - це цивільні, яких можна вбивати в необмеженій кількості для пропагандистських сюжетів. Гарматне м'ясо - це так звані "мобілізовані", на яких тупо насрати і яких ніхто не рахує в принципі.

Ніби нічого нового не написав і це правда. Але за межами окупованих дуже мало хто розуміє, що взагалі відбувається:

Ти можеш просто вийти за хлібом

Тебе просто спіймають

Просто заберуть телефон

Просто відвезуть в невідомому напрямку

Просто дадуть в руки зброю

Просто скажуть вперед

Позаду просто той самий заградотряд

Просто по тобі будуть стріляти і спереду, і позаду

Тому твої шанси вижити 5-7% максимум. Смертність серед так званих "мобіків" від 85%, в кращому випадку

А ти всього лише вийшов за хлібом не в той час і опинився не в тому місці

Ні, стаття не про те, шо так звані "мобікі" - це всі як один патріоти України, які вимушені вбивати інших українців, щоб їх не вбили кацапи. Стаття про те, за кого кацапи вважають місцеве чоловіче населення, як його знищують свідомо за наказом москви + про те, як легко стати тим самим "мобіком" на окупованих

А тепер до суті. По динири стартував новий набір м'яса - таки звана "мобілізація". Кацапи наказали пушиліну зібрати 6500 тисяч зощітнєгов бамбаси по динири, бо ну дуже великі втрати серед і росіян, і тих "мобіків", яких набрали раніше.

По дедлайну, по срокам, до якихпотрібно виконати наказ, поки що не готовий сказати точно, бо є дві різні дати: або до 8 числа, або до 18 серпня. Особисто я схиляюсь до 18 серпня - гляньте на календар і на число сьогодні. По линири поки що точних даних щодо кількості немає, але там теж вже хапають на вулицях і "мобілізують".

До речі, в більшості випадків, "мобікі" проходять по документам як "добровольці". Тому їх сім'ям після загибелі крім "спасіба, пєрєзаряжай рожальнік", нічого не світить в плані виплат.

Достовірно відомо, що в Краснодоні на початку серпня в одному з кварталів міста ловлею "мобіків" займалася саме русня, а не місцеві макаки. В той день кацапи тупо оточили квартал і тупо забрали в невідомому напрямку близько 70 "новобранців". "Мобіками" стали навіть 60-річні чоловіки, в тому числі шахтарі, які на пенсії.

В Горлівці та в місті Єнакієве, а також в Ясинуватій вже розносять "повістки" по квартирам.

В Стаханові також ловили людей. В Макіівці "агітували" за "вступлєніє в ряди зощітнєгов бамбаси", "мотивуючи" тим, що всі ті, хто не приєднаються до лав м'яса, можуть отримати по 3,5 роки тюрми за "дєзєртірство".

Чоловіків вже ловлять як бездомних тварин по всьому динири в місцях скупчення людей. Частину здають сусіди. В місті Кіровське позавчора забрали цілу зміну шахтарів, 150 чоловік. Ввечері "мобілізатори" ловлять з автобусом, в який саджають тих, кому не пощастило. На цьому ж автобусі людей везуть в невідомому напрямку

Також є погані новини щодо тих, хто за великі гроші купили собі свободу (так званий "бєлий білєт") - по динири та линири є відмашка забирати і цих людей. Списки є у місцевої вати та кацапів, наказ забрати 70% від "льготніков".

Епілог. Фактично, станом на сьогодні, маємо наступну ситуацію: через надвеликі втрати серед місцевих "мобіків" та росіян, москва ще хоче м'яса. Дешевого. Того, яке не буде качати права і не має куди скаржитися(з правами людини на окупованих все погано, якшо хто забув).

Місцевим "илітам" динири начхати на те, скільки їх земляків вб'ють. В пушиліна та компанії все добре і в плані грошей, і в плані того, що їх не "мобілізують".

Погано тільки те, що фактично схід України має всі шанси залишитися без чоловіків та стати чимось по типу території, де живуть одні жінки. І хз як це виправити чи як цьому протидіяти. Особисто в мене немає відповіді. А у вас?

І останнє. Прохання до Наших на окупованих - посидьте наближчі тижня 2 вдома, якщо не хочете стати "мобілізованими". Тримайтесь

Кінець

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #123 : Серпень 06, 2022, 09:02:59 »
Цитувати (виділене)
Wolodymyr Hucul

Уже перші перехоплення розмов русскіх асвабадітєлєй показали ясно – у цих довбойобів мозги палеолітичні. Убив, пожер, ригнув. Похуй кого. Нема емпатії, нема етики. Сфальсифіковані розмови, ага щас. Кам’яну добу неможливо реконструювати цивілізованим людям– саме тому реконструкторів первісних суспільств дуже мало, майже немає, а не тому що в шкурах треба бігати. Канібали з Папуа Нової Гвінеї самі чудово справляються.
Тому канібалізм пушкіністів, які, гандони, смотрєлі добриє мультікі, недавно записаний на відео і викладений для загалу, уже не здивуав. Все було ясно після того яким чином  ванюшка рассказивал мамашкє про кішкі боєвого товаріща в бетеерє.
З цього приводу у мене для вас, кохані мої, є два міркування.
Перше. На нас напала культура кам’яної доби. Це хороша новина. Жодні дикуни, жодної війни у цивілізованих джентльменів у пробкових шоломах не виграли. Перемога буде за нами. Пардон, культурні релятивісти.
Друге. Своїм демонстративним садизмом, пушкіністи втягують наше суспільство в племінну війну. А це дуже хуйова штука. Перше, що нам треба про неї знати – основними цілями воєнних дій на такій війні є некомбатанти, в основному  - жінки і діти. Асиметрична війна, одним словом. Битви та інші збройні зіткнення між комбатантами мають ритуальний, регламентований характер. В основному все обмежується показною агресією. Бо усім ссишно. Може самому нехуйово так прилетіти ковінькою в гузицю. Натомість вдалі засідки,  рейди на незахищені села противника, захоплені зненацька, завжди супроводжується масакрою. І тортурами, ясна справа. Що характерно, якщо немає сусідів для повоювати, то в первісних суспільствах спостерігаються катастрофічні виплески внутрішнього племінного насильства. Всім байдуже на всіх. Десь 30 відсотків популяції гине в результаті міжплеменного насильства, ще стільки ж від внутрішнього племінного. Нема чужого – хуярь свого. І навпаки. Нічого не нагадує?
Випереджуючи дилетантські вигуки із залу, зауважу ні в Античній ні в Середньовічній Європі так не було. Тому що в Античності уже працювали цивілізаційні практики, станова солідарність, закони, економічна доцільність і, що найголовніше, вільні мистецтва. У Середньовіччі - до того - рицарська та християнська етика. Траплялися, ясна справа, моторошні ексцеси, і то з різних причин, в тому числі і з воєнної доцільності, але, наголошую, вони не схвалювалися суспільством. Та і самі практики не особливо пишалися своїми діяннями. Чорний Принц подагричний Ліможем не похвалявся.  Цивілізованість заважала.
Не збираюсь давати ніяких порад чи, боронь Боже, повчати українських військових. Вони самі в полі вирішують, що таке воєнна доцільність і як її втілювати в життя. Хоча, культурологічне знання і там дуже не зайве.
А от цивільне українське суспільство дуже попрошу пам’ятати, що ми з породи джентльменів у пробкових шоломах, а не косматих пушкіністів. І залишити племінну війну останнім. Най ся бавлять - але сугубо  в себе вдома. Будемо живі-здорові - щє поїдемо до них на антропологічну практику зі  студентами.
https://www.facebook.com/wolodymyr.hucul/posts/pfbid0WG1SFRBtx9jbDGXBzNxsfNHyEBjs5FRU4X4KGub3EfKUo4bdTFid6EcWYMLHCRNUl

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26208
  • Karma: 20521
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #124 : Серпень 06, 2022, 10:47:57 »
Цитувати (виділене)
Летят.

Каждый раз, каждый чертов раз, когда включается эта долбанная сирена, ты должен понять - летят.

Столб огня вырывается при старте тяжелой металлической туши. Тяжёлый жаркий воздух обтекает горячий металл, слегка закручиваясь на стабилизаторах. Подрагивающее, стремительное тело ракеты уходит в ночь, одинаковую и над западной, и над южной, и над северной Украиной.

Летят. "Група йобаних цілей", как говорят в ПВО, вскакивая. Заводятся двигатели, уставшие парни, не спавшие уже пять с лишним месяцев, втискивают себя в места "згідно бойового розпорядку". Раскручивается антенна. Бурчит, заводясь, зенитно-ракетный комплекс, каким-то чудом всё ещё работающий после всех этих ночей.

И где-то поднимаются в небо самолеты. Дежурная смена привычно (ох, блять, как же быстро это стало обозначаться словом "привычно"!) падает под фонари, отмашка, старт, машина легко взмывает в грязное небо. Пилот улыбается. Он любит этот момент. Несмотря ни на что - любит.

Поворачиваются направляющие. Кто-то закуривает, всупереч инструкциям. Где-то тащат желтый деревянный ящик с ракетой. Дым, почему-то непременный дым стелется вдоль нагревшегося за долгий день асфальта.

Летят ракеты. Ищут слепыми носами точку удара. Несутся, стремясь разодрать, распластать на куски наши города. Уебищные в своей безнаказанности. Мерзкие в своей уверенности. Мертвые в своей сути.

Перед ними, прекрасная в своей безбашенности, умении и изяществе, разворачивается противоракетная оборона Украины.

Сушки, кажется, зависают в прозрачном небе. Невидимые лучи радаров ощупывают эфир, отыскивая ту самую "групу йобаних цілей". Жаркой искрой летит в ночь окурок убийцы ракет.

Город засыпает. Просыпается ПВО.

Дай вам Бог здоровья, ребята.

©️ Мартин Брест

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2198
Re: Нотатки про насущне
« Reply #125 : Серпень 06, 2022, 21:22:57 »
Volodymyr Yermolenko
10h  ·
В Італії вийшов ось такий часопис, співпраця Linkiesta.it та The New York Times.
весь присвячений Україні, завдяки Yaryna Grusha Possamai та Christian Rocca. Дякую їм величезне, бо говорити з італійцями сьогодні дуже важливо.
обкладинка - від Аграфки. Назва - алюзія на важливий текст Орвелла, з якого, власне, почався Орвелл, якого ми знаємо. Серед авторів - Олена Стяжкіна, Volodymyr Sheiko, Kateryna Zarembo, Наріман Алієв
даю нижче українську версію свого тексту.
---
КОРІННЯМ У РЕАЛЬНІСТЬ
На виїзді з села Бобрик, біля Києва, ми бачимо розчавлену автівку. Те, що колись було скромним автомобілем, зараз перетворилося на безладну суміш металу. Розчавлений залізний жук.
На неї наїхав російський танк. Усередині був староста сусіднього села, за кілька секунд до наїзду він встиг з машини вистрибнути. А міг і не встигнути.
Автівки, розчавлені російськими танками, - часте видовище цієї війни. У Бучі, Ірпені та Гостомелі – в кожному з цих містечок є свої «цвинтарі машин» - ти можеш побачити ці розчавлені звалища металу. Часто вони прострілені кулями і снарядами. Деколи люди були всередині.
Чому росіяни-танкісти хотіли ці машини неодмінно «розчавити»? Не просто розстріляти, не просто вбити людей всередині, які намагалися втекти від війни, - а саме розчавити? Можливо, вони відчували себе настільки слабкими, що хотіли переконати самих себе в своїй силі. Можливо, вони вважали українців комахами-паразитами, які треба неодмінно втиснути в землю, кайфуючи від хрускоту їхніх тонесеньких панцирів. Можливо, вони сприймали те, що з ними відбувається, як віртуальну гру, в якій не існує жодних розумних меж. Можливо, вони заздрили тому фактові, що українські селяни мають автівки – деякі родини по кілька.
Ми можемо прийняти якесь із цих пояснень – або всі разом. Але всі вони свідчать про один симптом: росіяни в цій війні воюють з реальністю. Вони надто ненавидять реальність, щоби її терпіти. Автівка українського селянина – приклад реальності для них, нестерпної, неприємної, незаконної. Її треба не просто вбити. Її треба розчавити, як комаху. Силою грубого чобота. Силою апаратури, яка не вміє нічого створювати – тільки знищувати.
***
Війна змінює твоє розуміння того, що є реальним, а що ні. Реальним є те, що ти завжди вважав неможливим. Ракетні удари по торгових центрах, коли в них сотні людей (Кременчук); обстріли вокзалу, коли на ньому десятки чекають на свій потяг (Краматорськ); вбивства у підвалах після нелюдських тортур (Буча); тримання людей в одному підвалі цілими тижнями, як у товарних вагонах (Ягідне); знищення міст і братські могили тисяч людей (Маріуполь) – ще кілька років тому це все ми вважали неможливим. Ми вважали повернення Голокосту чи Голодомору неможливим. Тепер усе це є, тепер воно безжально реальне. І заперечує всі наші попередні уявлення про можливе.
Чернігівці нам розповідають про те, як місто жило в часи найбільших обстрілів. Тоді гроші втратили будь-який сенс. Дуже швидко всі перейшли на обмін, первісний обмін, в якому валютою виявлялися найбільш несподівані речі – наприклад, сигарети. Або їжа: війна не дає тобі обирати. В певний момент ти можеш опинитися в ситуації, коли все, що ти можеш їсти – це курятина, завезена волонтерами. Або креветки, які лишилися в магазинах. Нічого немає, окрім креветок. Єдина доступна реальність – це креветки.
Війна дуже швидко ампутує реальність. Позбавляє її дуже багатьох барв. Звичні речі стають недоступними. Коли Маріуполь залишився без води, люди перетворювали на воду сніг, який ще лишався у місті на початку березня. Холод був тим, що робив їхні ночі нестерпними (опалення вже не було), але й тим, що продовжував можливість спасіння: ти міг сніг перетворювати на воду. Значно крутіше диво, ніж воду перетворювати на вино.
Реальність під час війни звужується, ти бачиш тільки маленький фраґмент, на який падає світло прожектора твоєї пораненої свідомості. Він вихоплює цей фраґмент з-поміж усіх, немов промінь світла на барокових картинах. Ти бачиш тільки те, на що вказує цей божественний промінь. Широти реальності, до якої ти звик у мирний час, більше не існує. Простір країн, морів і континентів змінюється простором чітких координат. Реальність стає біднішою – але вона стає гострішою. Об неї можна порізатися. Вона завдає ран.
Реальність тут колеться, ріжеться, вибухає, прострілює, простромлює. Із такої реальності шлях тільки в пекло чи в небеса.
***
У мирний час ти живеш у множинності можливих світів. Із одного ти можеш втекти в інший. Із денного світу рутини – в нічний світ насолод. Із робочого клімату асфальтованих міст – в клімат відпочинку на березі океану. Зі світу тут-і-тепер, у світ там-і-тоді – дивлячись по вечорах серіал про Борджа чи Медичі.
Ця множинність у війні зникає. Раптом ти просто не можеш нікуди втекти. Ти не можеш сісти в літак і кудись полетіти. Ти не можеш відкрити книжку та щось (просто так) почитати. Ти не можеш ввечері подивитися кіно. У твоїй свідомості немає місця для кіно. У твоєму уявленні про географію немає місця про якісь теплі щасливі місця. Навіть коли тобі пропонують кудись поїхати, ти тільки знизуєш плечима: навіщо? Ти раптом сприймаєш свою країну як немовля, якого ти не можеш кинути за будь-яких обставин. Ти раптом відчуваєш, що якщо ти перетнеш кордон, все обвалиться. Планети зупинять свій рух.
Уява про можливі світи може народитися лише в мирний час. Ляйбніц, її творець, був можливий тільки в Європі після релігійних воєн. У Європі, яка нарешті могла зітхнути з полегшенням. Ця уява не могла народитися, наприклад, у Шекспіра. В просторі шекспірівської драми – як і в просторі драм Софокла, Расіна, Лесі Українки – немає можливих світів. Є лише ця безжальна реальність, від якої ти не втечеш. Яка тебе рано чи пізно вб’є. Яка розчавить твої надії. І ти її ненавидиш за її жорстокість. Але й любиш – бо маєш тільки її. Ти від неї не втечеш. Ти мусиш носити її ім’я.
***
Війна справді схожа на драматичну поему. Драма - можливо, найчесніший літературний жанр. Жанр, де немає нічого зайвого. Немає описів, немає пейзажів, немає ані світу внутрішнього, ані світу зовнішнього. Є лише дія. І кожна дія, кожна її секунда, змінює все.
В драмі можлива зміна, але вона відбувається не по горизонталі, а по вертикалі. Драма перевертає світ, ставить піраміду з основи на вістря. Низ підіймає вгору, гору кидає вниз. Перебуваючи у драмі, ти можеш бути одночасно «з вершин і низин», ти не можеш бути десь посередині. 
Саме це і стається з нами. Реальність наша вузька, як стежка поміж скелями. Але в ній перевертаються небеса. Тих, хто стояв унизу, вона підіймає вгору. Тих, хто був нагорі, вона кидає вниз. Це реальність землетрусу, реальність артилерійського удару.
У Харкові, на Салтівці – районі-рані, який найбільше постраждав від бойових дій – в одному з гаражів ми бачили автівку, яку вибухова хвиля підкинула на кілька метрів угору. Автівка впала на дах гаража, і там залишилася.
Коли ви дивитеся на відео з удару по Кременчуку, ви бачите, як на людей розміром з комах раптом сиплеться залізо і бетон. Град з небес.
Ми усі живемо в цій реальності ударної хвилі. Нас підкинуло вгору, як маленьких безпомічних кошенят. І ми не знаємо, зачепимося ми за вершини чи розіб’ємося.
***
Війна швидко перетворює тебе на свідка. На того, що пройшов через розлам історії. Коли ти свідок – ти можеш багато чого розповісти. Але найчастіше ти просто втрачаєш дар говорити. Бо приводу для розповіді може не бути. Або ти не зможеш знайти потрібні слова. Або потрібних слів не існує в природі.
Ми намагаємося розповідати один одному наші історії. Ми їх слухаємо, ми ними обмінюємося. Обмін історіями став важливішим обміну речей. Слова тепер – важливіші, ніж гроші.
У цю мить ти розумієш, що таке історія. Історія – це те, що стається з тобою в момент, коли ти можеш перестати бути. Історія – це тонке ходіння на межі з прірвою небуття.
Це, зрештою, завжди історія про життя і смерть. Про тих, хто міг померти, але стрибнув через прірву. Або про тих, хто стрибнув у прірву. Хто загинув за нас.
У війні люди помирають не просто так. Вони завжди помирають за когось. Жодна смерть уже не є приватною справою. Вона не лише засмучує – вона зобов’язує. Вона завжди є початком, а не лише кінцем.
У війні ти розумієш: сьогодні ти не помер через те, що хтось загинув. Хтось захистив твоє життя – життям своїм. І тому кожна смерть – це зв’язок. Кожна смерть нас примножує. Кожна смерть збагачує нас на імена. Ми обростаємо ними, іменами своїх героїв.
У своїх садах ми ці даємо своїм деревам і квітам. Ми хочемо, щоб ці імена пустили коріння. Коріння в небеса.
***
Так, є цей парадокс. Під час війни реальність звужується – але водночас розширяється.
Твоя реальність стає маленьким фрагментом, освітленим прожектором. Але водночас ти раптом знаєш значно більше, ніж раніше. Ти знаєш значно більше імен. Назв населених пунктів. Типів військового спорядження. Правил виживання. Тобі пишуть люди з усього світу. Твоїм громадянам дякують ті, кого ти ніколи не побачиш.
Під час війни кожен стає зв’язківцем. Твоє життя втрачає сенс, якщо воно не пов’язане з життями інших. «Самовираження» перестає для тебе бути цінністю, бо ти давно перестав виражати сам себе. Сили в тобі з’являються тільки тоді, коли ти не починаєш, а продовжуєш; не завершуєш, а передаєш далі. Коли ти всередині ланцюга. І робиш те, що не ти почав, і що не тобі завершувати.
Так твій мікрокосм стає макрокосмом. Так ти втрачаєш себе, щоби себе набути.
***
Росіяни ведуть війну не проти України. І навіть не проти Європи. Вони ведуть війну проти реальності.
Дезінформація і брехня стали середовищем їхнього мислення, повітрям, яким вони дихають. Одна з мешканок Москви, відповідаючи на питання журналіста, чого вона очікує від найближчого майбутнього – відповіла: «радості». 500-кілограмові бомби, які скидаються російськими літками на українські міста і села; житлові будинки, які склалися, як карткові будиночки, поховавши всередині своїх мешканців; вбиті пострілами в потилицю в підвалах мирні мешканці – все це є для неї приводом для радості. Інший росіянин сказав, що він перестав спілкуватися зі своїми українськими родичами, бо вони читають «не ті телеграм-канали». Ми кричимо мовою вбитих людей і зруйнованих міст, які ми бачимо на свої очі, які приходять до нас уві сні і мучать нас по ночах. Вони нам кажуть: «ви читаєте не ті телеграм-канали».
Це абсурдно і дико, але це правда. Це теж російська «реальність», яка відчайдушно веде війну проти реальності. Проти фактів, проти правди, проти дійсності.
Що цьому можна протиставити? Повернення до життя. Торкання жорсткої поверхні реальності. Її матеріальної простоти. Її простої беззаперечності. Просто ти маєш усе бачити на свої очі. Маєш усе відчути і до всього доторкнутися. Ти маєш не дозволити собі формувати свій «світогляд» через «телеграм-канали» і веселі програми на ТБ. Ти маєш пірнати в річку простої грубої дійсності. Спускатися в неї, як в шахту.
Реальність ось тут, біля нас, під нами, над нами. Вона дуже часто жорстока, часом банальна, але беззаперечна. Реальність війни нагадує нам, що деякі люди можуть знову стати звірами. А ми всі можемо швидко померти. І наші діти теж. Але з цього є вихід. І є ті, хто нас захищають. Хто відтягують прихід смерті як тільки можуть. Часто ціною смерті самих себе.
Українці чіпляються за реальність. Реальність землі, реальність свого села, флористичну реальність своїх садів. Ми ніколи не хотіли звідси йти. Наша метафізика завжди була матеріальна, наша філософія – заплетена в літературу, наша абстракція виросла з народного мистецтва.
«Вбиті по коліна в землю вони у безтямній многости падали і здоймалися...», - писав понад сто років тому Василь Стефаник. «Земля стогнала під ударом їх серць».
«Вбиті по коліна в землю». В обіймах з землею, яка стогне «під ударом їх серць». Українці вросли у реальність. Вони пустили в неї коріння.
Можливо, саме тому їх так складно перемогти.

Offline Фрейя

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 1454
  • Karma: 2497
Re: Нотатки про насущне
« Reply #126 : Серпень 07, 2022, 21:46:31 »
Цитувати (виділене)
Юрій Гудименко
Вчора намагався знайти найбільш зрозумілу для іноземців метафору, яка б описувала нашу війну. І, здається, знайшов.
Це «Гарі Потер».
Я це не тільки про те, що ми зараз на стороні добра і світла, а наші вороги максимально чітко підходять під опис хрестоматійного, абсолютного зла, причому досить примітивного і мудацького. Я скоріше про інше.
Якщо ви пригадуєте, у книгах Ролінг чітко підкреслено, що Волдеморт сам створив собі головного ворога, який його врешті-решт і прибив. У нього був вибір, і він його зробив, спробувавши вбити Потера ще малям. Після цього він старанно дойобував Потера протягом 325 серій, тьфу, тобто семи книг, у кожній книзі отримував пизди, але потроху, аж до фіналу, у якому він вирішив провести спеціальну операцію на предмет дегаріпотеризації магічного суспільства, унаслідок чого загинув від передозування авадакедаври у організмі.
При цьому сам Гарі Потер пройшов трансформацію від «Та я не в курсі, хто це такий» до «Я тебе сука кончу, навіть якщо сам загину»
Володимир Путін так само старанно зайобував українців протягом всього свого правління, кожного разу перетворюючи ще частину українців на ворогів Росії. І якщо у дев‘яностих українці у тотальній більшості щиро вважали росіян братами і навіть думки не мали про те, щоб їх ненавидіти, то після Помаранчової революції, де Путін відкрито підтримав Януковича, значна – але все ще не критична – частина населення почала задумуватись. Їхня кількість різко збільшилась після кривавої зими 2014-го, а ще більше – після окупації Криму та початку війни на Донбасі. Але і тоді не можна було сказати, що більшість українців ненавидять росіян і розуміють, що Росія – їхній смертельний ворог.
А тепер – можна. Після перших ракет 24 лютого.
Всі соцопитування говорять одне й те саме. З чергової спроби Волдеморт Володимирович все ж доїбав українську націю. Настільки, що тотальна більшість українців чітко зрозуміла, що, як у тому пророцтві, «хтось один загине від руки іншого, бо разом їм жити не судилося». Або вони, або ми. Третього варіанту немає.
І тепер, вперше за всю історію, це розуміє не просто частина українців, а більшість. І це надовго. Сподіваюсь, що назавжди.
Ми стали найбільшим ворогом росіян. Вони стали нашими найбільшими ворогами. Вони розпочали війну, а переможемо у ній ми.
І вони зробили це свідомо. І відповідальність нестимуть разом. Тому що те, що колись було незрозумілим нам, прояснили ракети, Буча і Маріуполь. Ми все зрозуміли. Ми ніколи не забудемо. Ми – це десятки мільйонів дуже злих українських громадян.
Між Гарі Потером і Волдемортом – і Ролінг акцентує на цьому увагу – було багато спільного. Тільки один виглядав страшним і непереможним, а інший – маленьким і безпорадним. Але кожен зробив свій вибір, і один із них розпочав війну, а іншій її виграв.
Не без втрат. Не без жертв. Не без зрад і руйнувань.
Так само переможемо і ми. Бо після Бучі планета стала занадто маленькою для нас двох.
Авада кедавра, bitch.

Offline Чиби

  • *****
  • Повідомлень: 14720
  • Karma: 9209
  • Стать: Жіноча
  • Disce pati
Re: Нотатки про насущне
« Reply #127 : Серпень 07, 2022, 23:55:54 »
От все ж таки Юрочка вміє.

Offline Elsewhere

  • Administrator
  • *****
  • Повідомлень: 18159
  • Karma: 12187
  • Стать: Жіноча
  • Київ, столиця Гобітону
Re: Нотатки про насущне
« Reply #128 : Серпень 08, 2022, 14:20:03 »
От все ж таки Юрочка вміє.

Його соратник Олексій також:
Цитувати (виділене)
Я надеюсь, все, кто меня читают, понимают важную вещь.

РФ воюет лично с тобой. РФ охотится лично за тобой.

Если война закончится победой РФ в любой форме - не получится отсидеться. Вас найдут по военнику, по постам в соцсетях, по лайкам, по проводкам приватбанка на ЗСУ, арестуют и убьют.

Мысль "ну не могут же они убить вообще всех" - это именно та мысль, которая привела умных и образованных людей к расстрелу сто лет назад. Могут. И хотят. И убьют.

Эмиграция невозможна, в эмиграции они тоже достанут. Если убежите недалеко - доедут на танке, потому что на Украине всё не закончится, Люблин и Познань тоже часть русского мира, мы им ещё за варшавский договор ответим и всё такое. Если убежите далеко - Чепига и кто там этот второй долбоеб будут вам благодарны за то, что вы предоставите им возможность повидать мир и получить большие командировочные за полет в Аргентину.

Вас убьют, это война конкретно против лично вас. Убьют конкретно лично вас. А потом ваших детей, потому что дети врагов народа несут полную ответственность за родителей.

И это не Путин хочет вас убить. Ну то есть и Путин тоже. Но вообще вас хочет убить вся Российская Федерация, как государственное образование, как форма организации населения территорий. Эта форма организации структурно враждебна Украине, на базовом уровне, как часть социального договора российского народа. И Украине, и Казахстану, и Литве, и всему.

Есть только один способ остаться в живых. Чтобы вас не убили - надо, чтобы некому было вас убить.

Понимание этого базового факта является ключевым для всех последующих ваших действий. Действия могут быть разными. Можно начать вытирать историю браузера, чатов и платежей. Можно начать отжиматься и носить турникет. Можно начать смотреть ютуб по вопросу "разборка ПКМ". Много чего можно. Главное начать.
палимо танки з ночі до ранку

Offline Солоха

  • *****
  • Повідомлень: 9847
  • Karma: 5913
  • Стать: Жіноча
  • Я не крило, я дзьоб
Re: Нотатки про насущне
« Reply #129 : Серпень 08, 2022, 14:50:52 »

Фронтмен гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк написав уночі вірш-звернення до українців

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #130 : Серпень 09, 2022, 08:51:02 »
Цитувати (виділене)
Марина Ткаченко

"Я - Марина і я біженка.
- Українці повністю змінили портрет біженця у світі, - сказав мені 70 річний британець, якого я пригостила власноруч зліпленими варениками з картоплею на одному з заходів, організованих на честь Івана Купала.
Смакуючи вареники і розглядаючи мою вишиванку, він продовжував:
- Ви розумієте, що ви зробили? В Брайтон приїхало більше 500 українців і ви повністю змінили портрет біженця. Зазвичай біженці - це додаткове навантаження на всю систему. Це безробітні, це люди, які не знають мову, яких потрібно годувати і одягати. Але українці виявились не такими: ви всього за пару місяців стали помітною силою в місті. Ви швидко вчитесь, ви працьовиті. Ви не чекаєте, а шукаєте роботу. От ви, наприклад, кажете, що з першого дня війни працюєте онлайн, при цьому маєте сина, і сьогодні не полінувались, а приготували українську страву і принесли її на свято, і ходите і всіх пригощаєте, і ще й в гарній традиційній сукні. Ми вже відчули зміни, а що ж буде, коли ви вивчите мову? Замість того, щоб створювати проблеми  ви даєте нам приклад, як можна діяти, і це шалено мотивує! В вашій країні війна, ваші домівки зруйновані, а ви посміхаєтесь, думаєте про бізнес і щоб пошвидше стати на ноги і підтримувати Україну. Ми всі в захваті від вас! Ви приклад і натхнення для усіх британців, повірте мені, я прожив довге життя. От побачите, зовсім скоро українці будуть рулити в Брайтоні.
Так, ми такі! 🇺🇦 Бо ми найсильніша і найкрутіша нація світу. Україна понад усе, не підведемо💪🏽 Порулимо трохи в Брайтоні, а далі повернемось до неньки.

Offline Фрипп

  • *****
  • Повідомлень: 3862
  • Karma: 2198
Re: Нотатки про насущне
« Reply #131 : Серпень 10, 2022, 18:36:12 »
Yaroslaw Bozhko
7h  ·
X
За останній тиждень ФСБ розпочало у РФ чистку серед адміністрації ряду медіа і телеграм-каналів. П’ятьох адмінів заарештували і відправили в СІЗО. Специфіка ситуації полягає в тому, що мова зовсім не йде про проукраїнські, опозиційні чи хоч трохи ліберальні джерела інформації. Заарештовані - співробітники абсолютно лояльного до війни медіа-холдингу «Патріот», який належить Євгену Пригожину. Тому самому Пригожину, чиє дітище відоме як вагнерівці, фактичному засновнику і керівнику ЧВК Вагнеровцы, яка щоправда не була ніякою ЧВК в реальності ніколи. По суті, це досить показовий зразок ГРУшного аутсорсингу, а потрапляння до лав вагнерівців завжди було кратно легшим ніж власне у кістяк спецчастин ГРУ, своєю мірою це був експеримент Пригожина.
В умовах війни Пригожин неабияк виріс і виросли його структури. Вагнерівці, хоч і не того рівня підготовки що старі кадри і перші склади, розрослися до обсягів які дозволяють звести у майбутньому їх у бригаду. Частина ж ПВК досі перебуває в Центальній Африці, сівши на місцеві потоки - вмирати на Донбас відправляють натомість здебільшого молодих і свіжозавербованих вагнерівців, поки кістяк сидить в ЦАР.
По суті, ФСБ заарештували відчутну частину пригожинської медійки яка давала йому можливість брати участь у внутрішньополітичному житті РФ, підігравати пристрасті. Ряд пригожинських медіа свого часу досить жорстко пройшовся по бажанню урядовців з РФ заключати мирний договір з Україною в березні-квітні 2022, обзиваючи Мединського і досить прямо підтримуючи лінію Кадирова у тому випадку. Мовляв, ніякі перемовини нам не треба, ми русские дойдем до Ла-Манша, лише нє мєшайтє криси тилові!
Ця лінія «розколу» всередині пропутінських медіа в РФ особливо цікава. Спільний знаменник зрозумілий: всі за РФ, укростан умри і т.д., але суперечка актуалізується щойно доходить мова до реальних методів: різати по шматочках, втягуючи у перемовини, чи намагатися йти фронтом в лоб усіма силами включно із мобілізацією. Пригожин на цій війні «піднявся» неабияк, кратно більше ніж раніше почав мати вплив і значення. Більше того: свого часу саме Пригожин у взаємодії з таким же ГРУшно-провоєнним медіа Readovka зміг розвести Навального на штраф у 29 млн рублів, що призвело до закриття Фонду боротьби з корупцією і запустило маховик для посадки Льоші бутерброда.
Те, що ФСБісти прийшли за військовими пропагандистами в РФ направду кажучи не дуже добрий для нас знак. Зачистка провоєнних пропагандистів часто маркує підготовку переходу до зміни політики держави і перехід до компромісів РФ із Заходом. Яким би неприємним для РФ не було припинення війни перемир’ям ініційованим російською стороною, у підсумку це залишає для РФ простір до інших дій - гібридних, економічних і інших інструментів агресії, які повноцінно росіяни зможуть застосовувати вже після зняття санкцій. Україні вочевидь ніякі перемир’я, які зараз просуває російська сторона невигідні від слова зовсім: наступальний потенціал росіян практично повністю сточився, а ми, як-то кажуть «ще не починали». Голоси з високих кабінетів у РФ про потребу виходити на перемир’я мене лякають значно більше за заклики кадировців різати нам горло. Бо ця війна або буде завершена реальною і відчутною перемогою, або перейде поколінням у спадок, і ми не знаємо чи матимуть наступні покоління більш сприятливі ніж ми умови аби її виграти.
У цьому сенсі найбільш кровожерливі негідники з ПВК Вагнера нам набагато вигідніші, простіші і зрозуміліші аніж системні ліберали російської влади в стилі Набіулінної-Грефа-Кудріна, які не дуже підтримують ідею війни, працюють на якусь умовну економічну ефективність і навіть точкові зближення із Заходом, однак у підсумку війна все одно відбувається. Нам вигідні люди які в георгіївських спортивних костюмах, із двоголовими орлами на всю спину будуть вимагати в РФ жорсткого імпортозаміщення, радикальних кроків у бік Заходу, жорсткої конфронтації РФ із навіть тією ж Німеччиною і відмову постачати туди газ. Бо усі ці заходи не діють на укріплення міцності РФ зсередини: лише на уявний образ самодостатньої держави ззовні. Недоговороздатні шантажисти мають об’єктивну перевагу лише поки бійка не почалася: у нашому ж випадку, закритість РФ і жорсткий мілітаристський курс російського політикуму грає нам виключно на руку.
Не тієї війни слід боятися, що триває нині. А тієї, яка може перейти у спадок нашим нащадкам.

Offline Roman_V_M

  • *****
  • Повідомлень: 1270
  • Karma: 685
  • Стать: Чоловіча
  • THERE IS NO JUSTICE. THERE IS JUST ME.
    • Roman's Blog
Re: Нотатки про насущне
« Reply #132 : Серпень 11, 2022, 10:12:45 »
Юрій Гудименко
 
Ми будемо ахуєнними ветеранами.
(Якщо виживемо, звичайно.)
Коли ми переможемо і повилазимо з окопів і шпиталів, ми будемо не такими, як ті дідусі, яких приводили у нашу школу на дев‘яте травня. Нє, дзуськи.
Ми будемо жартувати. Ми будемо носити футболки зі смішними принтами. Ми будемо робити татуювання. Ми будемо тими самими bad guys, за якими старанно конспектують Джон Вік та «Серйозний Сем» Стоун.
Ми будемо ахуєнними ветеранами.
Ті, хто пройшов пекло і не втратив там почуття гумору. Ті, ким російські матері лякають дітей. Ті, хто тепер не сміятиметься в цирку, зіватимуть під час фільмів жахів і сприйматимуть «Пастку-22» як доповнення до стройового статуту.
Ми будемо ахуєнними ветеранами.
До наших дітей та онуків у школи на ювілей дня перемоги приїздитимуть татуйовані діди та бабусі з потяганими патчами про російський корабель. І вони розповідатимуть, як розтягнули на шмаття найсильнішу армію континенту. І робитимуть це вони так само, як роблять все інше зараз. З енергією, гумором і агресією.
Тому що навіть перемоги бувають різні. А нашою ми будемо пишатися.
Ми будемо ахуєнними ветеранами.

Offline Galuska

  • *****
  • Повідомлень: 746
  • Karma: 738
  • Стать: Жіноча
  • Вена-Будапешт
Re: Нотатки про насущне
« Reply #133 : Серпень 11, 2022, 10:56:59 »
Юрій Гудименко
Ну як його не обожнювати?
Ото б був би ахуєнний президент також!
:give_heart: :give_heart: :give_heart:
аватар взяла поносить у http://gapchinska.livejournal.com/

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 4636
  • Karma: 2787
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #134 : Серпень 11, 2022, 11:08:18 »
Юрій Гудименко
Ну як його не обожнювати?
Ото б був би ахуєнний президент також!
:give_heart: :give_heart: :give_heart:
Може ще буде  :hot:

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #135 : Серпень 11, 2022, 16:49:33 »
Цитувати (виділене)
"Я не хочу, щоб росіяни помирали.

Вчора, здається, вперше за три дні я знову почув сирену повітряної тривоги.
Це сталося в парку, біля озера, де гуляло багацько людей - з кавою і морозивом.
Мерзенний звук особливо не змінив поведінку перехожих - хіба всі синхронно матюкнулися і пішли ближче до лісу.

І тут повз промайнули двоє: молодий хлопець з тату на шиї і дівчина, що міцно притискала до себе поснуле немовля.
Вона пригортала його так сильно, наче хотіла розчинити його в собі.
Аби ця мала миша не чула ревіння сирени, сховалася в утробі і була там до мирних часів.

Я дивився на них і думав: я не хочу, щоб росіяни помирали.

Я хочу, щоб вони сиділи у своїх містах і животіли від страху.
Щоб матері в смердючих бомбосховищах на цементних вогких підлогах притискали до себе дітей і з болем в очах спостерігали, як в напівтемряві марнується їхнє дитинство.

Щоб чоловіки тижнями не розуміли, що буде далі, на що сподіватися і що планувати.
Щоб панічно купували гречку, воду, паливо, сірники, свічки, гумові чоботи і горілку.
Багато горілки.
І нею заливали собі очі, аби не чути виття сирен і не бачити, як їхні діти рядочком сплять на підлозі в коридорі чи ванній.

Щоб кожен їхній наступний день був абсолютно ідентичний попереднім - в очікуванні бомбардувань.
Хаотичних, та невідворотних.
Нібито по військовій інфраструктурі, але ж все трапляється на війні.
І от ррррраз - і немає сусіднього будинку чи кварталу.

Щоб вони дихали і не знали, чи їхній будинок не наступний.
Чи їхній подих не останній.
Щоб вони гадки не мали, чи не в останнє притискають до себе своїх дітей та чують їхній сміх.
А, ні, брешу.
Сміх своїх дітей вони припинили чути у перший день, коли вся територія росії опинилася під перманентними ударами.

Я хочу, щоб росіяни уявлення не мали, коли це завершиться.
Чи це середина.
Чи лише початок.
Чи це жахливий кінець, чи таки жах без кінця.

Я хочу, щоб вони страждали.
За всі наші зруйновані маленькі світи - багаті і бідні, здорові і не дуже, з вірою чи без, з планами на Єгипет чи Одесу, з мрією навчити дитину кататися на велосипеді чи відправити в університет.

За всі знищені назавжди всесвіти.
За Бучу, за Ірпінь, Гостомель,Бородянку, Чернігів, Ворзель, Маріуполь, Харків,Попасну, Рубіжне...та ін..
За всі могили у дворах, особливо за ті, де віднімання дати народження від дати смерті дає в результаті число для пальців на одній руці.

Росіяни мають мучитися.
Невідомістю. Болем. Голодом. Хворобами.

А потім хай помирають.
Від бомб. Ракет. Під завалами власних осель. Від гангрен. Виснаження. Задухи. Спраги. Рук мародерів.

Хай помирають.
Всі, разом.
Хай на їхні місця приїздять китайці, білі ведмеді, інопланетяни… мені фіолетово.
Аби їх - потворних, підступних і, головне, брехливо-самооманливих - не існувало на цій планеті.

Дай Всесвіт нам сил це витримати.
Витримати наші втрати і після війни лишитися людьми.
Усвідомлювати, що вони не лишили нам вибору, бо інший вибір - лише наша смерть і смерть наших дітей.

Наша ненависть все ще недостатня.
Але росіяни щодня роблять все для того, щоб чаша люті була повна.
Багряно-повна.

Будьте сильними і пам‘ятайте, що найскладніший етап ще попереду.
Ще попереду.

P.S. Цей пост провисів на фейсбуці кілька годин і був знесений як такий, що порушує стандарти спільноти. Росіяни своїм існуванням не порушують стандарти спільноти, а пост порушує. Млію."

Anton Senenko

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23428
  • Стать: Чоловіча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #136 : Серпень 12, 2022, 13:28:54 »
Цитувати (виділене)
Сито Сократа

Август – месяц-диверсант

Феномен "черного августа" продолжает преследовать Россию. Кто-то смело возразит, что Путин смог переломить печальную тенденцию. Теперь каждый месяц в стране чернее предыдущего, а потому проклятой можно назвать уже всю текущую эпоху, а не только августовскую аномалию. Но россиян, привыкших за 22 года не жить, тяжело чем-то удивить, однако верхушка старательно работает над все новыми и новыми шоками для "глубинного народа".

Августовские беды, порожденные то ли отпускной расхлябанностью, то ли критическим сезонным падением деловой активности, а может, просто вспышками на солнце и грозовыми облаками, – всегда повод изрядно напрячься для кремлевских воротил. Это тот месяц, когда природа и общество сами, без особой помощи правительства, организуют хоррор. 

В копилке российских бед восьмого месяца – события ГКЧП, похоронившие обожаемый Путиным СССР. Здесь же крах пирамиды МММ, банковский коллапс 1995 года и дефолт 1998. Техногенные и природные катастрофы также не отстают: падения самолетов, аварии поездов, пожар на Останкинской башне, катастрофа на Саяно-Шушенской ГЭС, взрывы складов, лесные пожары, наводнения.

Август как магнитом притягивает военные катастрофы для росармии: захват ВС Ичкерии Грозного в 1996, вторжение чеченских ополченцев в Дагестан и начало второй чеченской войны,
катастрофа Ми-26 над Ханкалой, забравшая 127 жизней. Список можно продолжать и продолжать. Особое место в нем принадлежит гибели АПЛ "Курск" и всего экипажа из 118 подводников.
После 12 августа 2000 года Россия увидела Путина, которому плевать на людей, ведь подумаешь: подводная лодка просто "утонула". До сих пор реальные причины трагедии остаются под грифом "секретно", а версии, скормленные публике, походят на плохие отмазки.

Между тем после "Курска" начался открытый авторитарный поворот и закручивание гаек по части свободы слова. Тогда были лишь цветочки, а теперь – ягодки. Шумиха вокруг "Курска" испугала Путина, а потому было принято решение строить непроницаемый пропагандистский частокол. Кто сейчас помнит о гибели атомохода К-159 в Баренцевом море в 2003 году или о взрыве ядерной ракеты "Буревестник" в Неноксе в 2019 году? На лицо информационная пелена.
Вот и сейчас, в ходе пресловутой "спецоперации", где по признанию пропагандистки Симоньян все же "твоя армия воюет", россияне не владеют подлинной картиной потерь. Из каждого утюга твердят: все идёт по плану, но в это не верит никто. Наоборот, пугает картина, когда Путин проводит в дни "СВО" чистку армии и отстраняет от дел министра обороны Шойгу, главу Генштаба Герасимова, а вместе с ними – 40% высшего комсостава.
Аналогичные шаги предпринимал Сталин после тотального краха РККА летом 1941 года! Получается, что все обстоит хуже некуда.

Переломным моментом невойны во многих смыслах стали инциденты со взрывами 9 августа на военном аэродроме "Саки" (Новофедоровка) во временно оккупированном Крыму. В результате серии взрывов были уничтожены или повреждены около дюжины "Сушек". Ущерб нанесен множеству объектов наземной инфраструктуры. Нельзя исключать гибели большого числа пилотов. По своим масштабам инцидент является самой крупной разовой потерей ВС РФ авиатехники со времён Второй мировой войны. Что особенно досадно – все случилось перед Днём ВВС РФ. Теперь август стал черным и для росавиации.
Но в Минобороны тишина. Никто не хочет сообщить реальный объем потерь, и их причины. Версий великое множество: от удара неизвестным типом ракет до действий украинских ДРГ в Крыму. Все варианты будоражат умы, и дают однозначный ответ о грядущей судьбе полуострова.

То, что Путин после крымских взрывов отправил в отставку командующего ЧФ Игоря Осипова, говорит, что "Саки" – куда более масштабная трагедия, чем гибель крейсера "Москва". Такой он – август-диверсант. И он ещё только начался, а значит, болезненные шоки для россиян лишь на подходе.

Offline Teagan

  • *****
  • Повідомлень: 4636
  • Karma: 2787
  • Стать: Жіноча
Re: Нотатки про насущне
« Reply #137 : Серпень 13, 2022, 16:43:36 »
Миші в бліндажах - це окрема глава окопного життя на війні. Здебільше ця глава про численні баталії та сумнівні перемоги двоногих а-ля "І більше мишей я не бачив...". Звичайно ж, як на війні, про використання незаконних методів типу гіркого полину, брудних шкарпеток або брутальних ударів прикладом по клейонці, за якою шарудять миші.

Ми з сусідом обрали іншу тактику. По-перше, встановили, що миша у нас лише одна. По-друге, охрестили її Веронікою. По-третє, почали класти печиво або галети на ніч під стелю. Сталося неймовірне! Вероніка перестала точити бревна бліндажу прямісінько над нашими головами, бігати по нашим обличчям та скидати на нас грудки землі. Вночі у нас встановилася благодатна сімейна тиша. Ми з сусідом спали, Вероніка - тихесенько хрумтіла печенькою.

Наразі, на жаль, встановлена ідилія добігає кінця. Нас перекидають на іншу ділянку донецької дуги. Вероніка вирішила залишитися вдома:)))

Аби максимально внести гармонію у стосунки Вероніки з майбутніми жильцями, ми залишили їм коротку інструкцію на стіні.

P.S. До чого це я? Залишайтеся людьми навіть на війні і буде вам мир і злагода поруч. Це реально працює:)))

— Олег Мартыненко

Offline Shana

  • *****
  • Повідомлень: 12603
  • Karma: 6439
  • Стать: Жіноча
  • Київ/Чернігівщина
Re: Нотатки про насущне
« Reply #138 : Серпень 13, 2022, 16:53:26 »
Цитувати (виділене)
Сьогодні мені зателефонували з Рейтингу із соцопитуванням) І воно мене трохи повернуло до реальності.

Як мінімум, я офігіла від того, що Арестович включений в політичні рейтинги і мене запитали, чи проголосувала б я за нього на президентських виборах 😳 Ну тобто не конкретно за Арестовича, він був у списку топових політиків, серед яких називався і Залужний, до речі.

Було ще кілька питань, від яких я прифігіла. Наприклад, чи вірю я у конфлікт між Залужним і Єрмаком. А також цілий блок питань був присвячений особисто Єрмаку. Наприклад, його особистим якостям, таким як оцінка його дипломатичних компетенцій, лідерства, моєї думки щодо його зв‘язків з росією і на кого ті зв‘язки працюють.

І ось що я вам скажу. Я дуже рада, що навіть у стані активної війни наші люди мають час займатися політикою. Не дуже рада, щоправда, рівню цієї політики, але що поробиш. Також тішуся, що ми змогли зберегти державу, в якій ця срана політики існує.

З набору запитань мені видалося, що опитування замовлене Офісом Президента. Це моє припущення і умовивід, фактів у мене немає. Так ось, якщо воно відповідає дійсності, то мені і смішно, і сумно з тих питань, які реально хвилюють ОП. Дуже мєлко якось, хлопці і дівчата. Ну ось дуже. Навіть для вас. (с) Ольга Решетилова
То, что гусеница называет концом света, Мастер назовет бабочкой (с)

Offline Elsewhere

  • Administrator
  • *****
  • Повідомлень: 18159
  • Karma: 12187
  • Стать: Жіноча
  • Київ, столиця Гобітону
Re: Нотатки про насущне
« Reply #139 : Серпень 13, 2022, 20:52:37 »
Ще згадаєте бубочку, як Арестовича оберуть  :grin:
палимо танки з ночі до ранку

Offline Крижинка

  • *****
  • Повідомлень: 954
  • Karma: 1171
  • США
Re: Нотатки про насущне
« Reply #140 : Серпень 13, 2022, 20:59:55 »
  :consul::scare3:

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26208
  • Karma: 20521
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #141 : Серпень 13, 2022, 21:01:25 »
Від заміни довпойопів єрмак не змінюється. :)

Offline wounded_zmey

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 2614
  • Karma: 2099
  • Стать: Чоловіча
  • Киев, он родина змиев
Re: Нотатки про насущне
« Reply #142 : Серпень 13, 2022, 21:10:27 »
РФ у нас ніхто не побудує. доведено 2 майданами.
зеленим пощастило, що хуйло напало, і тому може вони спробують. але те буде інша історія

Offline В.И.Лемминг

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 23595
  • Karma: 9417
  • Стать: Чоловіча
  • добрый, но гуманный
Re: Нотатки про насущне
« Reply #143 : Серпень 13, 2022, 21:16:04 »
Ще згадаєте бубочку, як Арестовича оберуть
Ну хіба шо Арестович вважає, що в нього є якісь ідеї.
Тю, ля, а шо?

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26208
  • Karma: 20521
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #144 : Серпень 13, 2022, 21:22:32 »
РФ у нас ніхто не побудує.
Ну, якщо навіть хуйло з танками та ракетами не може...

Offline Аля

  • *****
  • Повідомлень: 26470
  • Karma: 5551
  • Стать: Жіноча
  • Київ. Місто мрій.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #145 : Серпень 13, 2022, 21:29:44 »
Ну, так хуйло знов і полізе під час третього майдану.
Я не розумію, в нас збираются полегшити дозвіл на зброю, купа війскових та й просто небайдужих. Як, як можна при двох попередніх майданах та смілітаризованому народу ще озлобленому до третього краіну спонукати, це взагалі що таке??? Тирса у головах?
Злобная заинька

Offline Elsewhere

  • Administrator
  • *****
  • Повідомлень: 18159
  • Karma: 12187
  • Стать: Жіноча
  • Київ, столиця Гобітону
Re: Нотатки про насущне
« Reply #146 : Серпень 13, 2022, 21:35:23 »
Третій вже після хуйла буде.
палимо танки з ночі до ранку

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26208
  • Karma: 20521
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #147 : Серпень 13, 2022, 21:40:29 »
Чесно кажучі це коло, "...обираємо гівно - майдан - обираємо нормального - демократичні вибори - обираємо гівно - майдан - обираємо нормального - демократичні вибори - обираємо гівно..." хотілося б якось розірвати.
Ну, після перемоги будемо дивитись що до чого.

Offline wounded_zmey

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 2614
  • Karma: 2099
  • Стать: Чоловіча
  • Киев, он родина змиев
Re: Нотатки про насущне
« Reply #148 : Серпень 13, 2022, 22:04:38 »
на першому обрали лайно, аби ж наше. на другому про вибори не йшолось, після майдану вже вибори зробили - і обрали непогано. тоді так, знову лайно. але я про що - не все так циклічно погано. все дещо цікавіше :smilie1:

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26208
  • Karma: 20521
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Нотатки про насущне
« Reply #149 : Серпень 13, 2022, 22:11:20 »
Портников так каже:
1 Кравчук - проукраїнський (ну, як змогли так и обрали)
2 Кучма - проросійський
3 Ющенко - проукраїнський (не мед, але краще ніж Кравчук)
4 Яник (проросійський)
5 Порошенко (проукраїнський, не чоколяд, але краще ніж Ющенко)
6 Зеля (проросійський)
7 ...
Тобто кожний проукраїнський президент краще ніж попередній проукраїнський президент і ми потроху рухаємось. Але ж якби між ними наш мудрий нарід не обирав кожен раз якесь лайно то рухались би ми в два раза швидше (це як мінімум).

0 Користувачів і 2 Гостей дивляться цю тему.