Ви, пані, цупили мої рапаті ябка?
Я бачила. Під ранок, за вікном,
як сонно позіхала в травах бабка
і хтось розхлюпав глека з молоком,
Ви, пані, тихо хвіртку одмикали,
навшпиньки йдýчи по холодних росах,
мов тінь Марії, ніжно так ступали,
в замріяних думках, сумна та боса...
Сопів ще сад і яблунька дрімала,
і снились вересню серпневі матіоли...
В старім гнізді сумна сова куняла
і перший лист летів, поволі долу...
Я бачила. То ви торкнулись гілки.
Запахло медом, полинòм, димàми.
Скотилось ябко спритністю вивíрки,
викочуючи літо між шляхами...
Взяли собі. Та що там, не жалкую...
Поправили шляхетно так волосся.
І зникли враз... Стою отут, тупцюю...
Ви, пані, мабуть та, що зветься Осінь?..
Вивірка — білка.
12.09.2024
Людмила Галінська
