вчора мене накінець прорвало і потекли сльози, до цього були обручі, що стягували все - дихання, горло, голову - не сприймалося навколишнє, чи сприймалося стороннім поглядом, що спрацювало триггером не знаю, але сьогодні набагато легше, вдалося нормально поїсти, бо до цього впихувала в себе щось, тому що лікі дуже реактивні, їх обов’язково чи з їжею, чи після, а теперь чомусь появилася впененість, що все буде добре, а навіть не розумію на чому вона базується, але вона є. Н у якось так, пожалілася в жакетку, і це в нас дуже тихо, не звертаючи увагу на декілька сирен за день, я взагалі не можу уявити як ТАМ