Епіграф теми від митця.
Andrij Bondar
18 хв ·
Ніколи не бачив Chepynoga Vitalii у реальності – якось не виходило. Але я знаю людей, які його бачили.
Сюжети його оповідок – квінтесенція української душі. Його погляд на наших людей просякнутий щемкою любовʼю, і я не знаю, чи є в нас автор, який знав і відчував би душу людей «серцевинної» України краще за Віталія. Думаю, немає. Він один такий.
Так, як він – дотепно, смішно, пронизливо, легко і дуже лаконічно – не пише про сучасних українських людей ніхто. І якби я будував якісь концепції українізації гумору постквартальної України, то спирався би на його підхід, сповнений любові, терпимості, гуманізму і, звісно ж, традиції. Саме через нього вона промовляє. Для мене Чепинога унікальний тим, що він любить життя і вміє дарувати цю любов іншим. Неймовірне людське обдарування.
У Віталія нині уродини, а десь у ставках і річках його Іркліївщини плавають карасі, ростуть кабачки, випорожнюються шпаки, ходять мудрі коти… Одне слово, протікає наше важке і вузлувате українське життя, яке саме він робить світлішим і веселішим у геть, здавалося б, безпросвітні для нас часи. Він підтримує наш дух. Це високий талант.
З Днем Народження!
Давно хотів створити цю тему, щоб викладати саме дописи Віталія Чепиноги. Для усіх і для себе, щоб час від часу перечитувати.
Хейтерам можна проходити мимо, бо "ваша думка є суб"єктивною, непрофесійною і вельми заангажованою".
