При всьому моєму ставленні до Безумної я не можу знайти тут похибок в логіці.
А тепер подивіться на події більш широко.
Драпатий — найкращий бойовий генерал, куди його направляють, там стабілізується фронт. Покровським напрямком керує Луценко з часів прориву Очеретиного, а от Драпатий очолив Торецький напрямок у момент найбільшої кризи, забезпечивши захист Краматорська, Костянтинівки і Дружківки. Він стабілізував ситуацію.
Попри хаос управління на Покровському напрямку, постійні тасування бригад, погану взаємодію і регулярні провали, Луценка тримають на посаді, більш того, його зробили генералом.
Донедавна така ситуація яскраво демонструвала: при ефективному управлінні, яке організував Драпатий, і при хаотичному управлінні Луценка, фронт триматиметься зовсім по-різному, навіть за однакових умов.
Що відбулося зараз?
Протягом тижня надходить інформація про активізацію російського наступу на Краматорськ. Одна з ключових бригад під керівництвом Драпатого — 93-тя, командиром якої є Паліса. У дні, коли ворог активізує наступ, Драпатого і Палісу викликають до Києва на небойові посади. Це спричиняє управлінський вакуум як у фронтовій структурі управління, так і в одній із ключових бригад у момент наступу противника.
Отже, замість того щоб розширити бойові повноваження Драпатого і надати йому управління більшою частиною фронту, його призначають на тилову посаду Командувача сухопутних військ. "Почесне підвищення". Завдання на цій посаді включають підготовку резервів, координацію роботи ТЦК та СП, безкінечне "упороте" створення "паперових" бригад, що вже давно дискредитувало себе. Усе це — спадок Сирського і Павлюка у найбільш проблемній "гнилій" ланці військового управління, - Командуванні сухопутних військ. Заступники в Драпатого від Сирського і Павлюка, а кадровий склад сформований з кумів, сватів і друзів генеральських кланів.
Навіть за наявності карт-бланшу, якого Драпатий не отримав, розібратися в тилових питаннях потребує кількох місяців. Але спеціалізація генерала — бойове управління, у чому він досяг унікальної майстерності. У результаті ми втрачаємо найкращого бойового менеджера, а ризик втрати Донецької області до інавгурації Трампа зростає в рази.
Але це ще не все. Одна з ключових бригад на Курщині — 95-та ДШВ під командуванням Апостола — також втратила командира. Апостола відкликали до Києва. Це додатково збільшує бойові ризики там.
Вся ця ситуація виглядає як спланована російська операція. І Сирський усе ще на посаді.
Володимире Олександровичу, Ви це помітили?
