Піквікський Форум

Нууу Йорк, сука, Таймз  :

Это до боли знакомый метод пропаганды и дезинформации, обкатанный респектабельными СМИ на Израиле, который они теперь осторожно пробуют использовать против Украины. Во-первых, столь любимый прогрессивными журналистами "контекст" можно, оказывается, ворочать как дышло - так, в этой статье история войны начинается с неожиданного и вероломного вторжения Украины в Курскую область, и все, что предшествовало этому и привело к этому остается за кадром (или спрятано где-то в глубинах статьи, до которых редкая птица долетит), дабы не мешать читателю сочувствовать бедным курянам. Во-вторых, нигде в статье четко и недвусмысленно не сказано, что поскольку эта журналистка все время сопровождалась бандой кадыровцев, в этой статье скорее всего нет информации, которая не понравилась бы им (так же, как не существует никакой журналистики из Газы, не завизированной ХАМАСом). В-третьих, в качестве источника информации цитируются местные власти и хуйловские гэбэшные конторы, любая информация от которых с примерно стопроцентной вероятностью является враньем, однако, нарратив которых теперь украшает страницы NYT и застревает в голове читателя. В четвертых, приводится куча колоритных охотничьих историй местных жителей, вместе с их сраными тупорылыми политическими мнениями, опять таки никак не проверяемых и не опровергаемых автором. В-пятых, манипулятивный, истеричный заголовок (подавляющее большинство потребителей новостей дальше заголовка не читает), не обязательно отражающий то, что находится внутри статьи. Это лицемерная, лживая, хитрожопая журналистика, состоящая из целой системы уловок, позволяющих врать читателю так, чтобы тебя не схватили за руку.

там якщо новину дочитати, написано, крім того, як стало відомо з даних розвідки, окупанти наростили виробництво у порівнянні з 2024 роком і тепер виготовляють 60 ракет на місяць замість 40.
https://www.unian.ua/weapons/skilki-raket-maye-rosiya-u-gur-rozkrili-kilkist-balistiki-v-okupantiv-13065648.html
плюс зовсім не враховуються ракети від С-300, якими кацапи постійно по нам луплять.

"Брати" ми, кажете? Ось тільки пріоритети та рекорди різні. 

У Росії відбувся конкурс з кидання коров'ячого гною. Відбувається він щороку у Пермському краї й має назву «Веселий коров’як».

Вважається, що російські «діди» ще за часів царизму розважались саме в такий спосіб. Хто кине сухий гний далі за інших – той і переможець. У сучасності цей захід започатковано у 2008 році й здобув значну популярність. У минулому на фестивалі навіть побував тодішній міністр культури, а кількість висушених екскрементів для змагань сягала 200 штук.

Більше того, фестиваль «Веселий коров’як» проходить за підтримки міністерства культури Пермського краю і приваблює не лише місцевих мешканців, а й гостей з інших населених пунктів. Головна умова змагання – метати екскременти голими руками. На сьогодні поки що ніким не побитий рекорд з кидання коров'ячих екскрементів – 64 м.

У селищі Романів, що на Житомирщині, виклали карту України з пиріжків і встановили національний рекорд. Зробили це під час фестивалю «ЕтноВир на Виспі».

Головною подією фестивалю стало встановлення національного рекорду – створення «Пирога єдності» у формі карти України розміром 6,21 м на 4,35 м.

Карту виклали з 1500 пиріжків із 27 видами начинок, кожна з яких символізувала один із регіонів країни, включно з Кримом, Києвом і Севастополем.

Досягнення офіційно зареєстрували у Книзі рекордів України. Сертифікати вручили Романівській селищній раді, колективам закладів освіти, які готували пиріжки, та підприємцям, що надали продукти. Частину пиріжків передали до місцевої лікарні, іншими – пригостили всіх учасників свята.

 Один чувак колись написав книгу про музіндустрію. Там були приклади як для того щоб витратити всі видані на запис і просування альбому гроші доводилось організовувати мало не щоденні "презентації" з кокаїном вьодрами чорної ікри та шлюхами льодом для шампанського привезеного з альпійських гір спецрейсами.
 В кіно, де сума витрат стала такою же важливою рекламною складовою як ім'я режисера та головних акторів, відбувається те саме, думаю.
 Нажаль я не можу згадати ні ім'я автора ні назву книги. Але пам'ятаю як з'явилось і стало потужним і незламним бажання купувати тільки ліцензійні диски.
 

Коли-небудь про це напишуть. Герояи слава!