Короли и капуста. Официальный тред для флуда обо всем.

[Ксеня ♔]

Вітаємо ось тут  @Lilьka с ДН, щоб не загубилося й вона усе побачила.

[Ксеня ♔]

А я жахливо розмовляю. Коли нормально відповідають - а це частіше всього, трохи заздрісно. Але коли лунає українська - я вдома. Так затишніше.

Десь у 2010-2012, приїжджаючи до друзів у Київ, я намагалася розмовляти українською, тоді вони казали «благаємо, не треба так знущатися». Бо моя розмовна (можна так казати?) українська була жахлива. Зара вони же кажуть, що вже добре й досить повільно.
Ми з чоловіком вдома теж розмовляємо українською, не увесь час, але дуже часто. А магазини-аптеки та й взагалі будь які заклади - виключно нею. Практика вирішує усі питання.

[Аля]

А зара вони же кажуть, що вже добре й досить повільно.

 

Ми з чоловіком вдома теж розмовляємо українською, не увесь час, але дуже часто. Ну й магазини-аптеки та й взагалі будь які заклади - виключно нею. Практика вирішує усі питання.

Аналогічно.

[Выдра]

А я решила сначала начитать себе приличный слованый запас, а только потом уже говорить по украински.

[Volf Ram]

Рамамба хара мамбуру. 

Харя Кришны

[Ash]

А я решила сначала начитать себе приличный слованый запас, а только потом уже говорить по украински.

Это от лукавого.  Чем дольше тянешь с разговорной( и даже  с письменной) практикой, тем сложнее будет начинать.

[Volf Ram]

Коли мені кажуть що я не дуже українською - я відповідаю що мавпа людиною теж не одразу стала, так що ж було, не злазити с дерева чи шо?

[Teagan]

Коли мені кажуть що я не дуже українською - я відповідаю що мавпа людиною теж не одразу стала, так що ж було, не злазити с дерева чи шо?

Невдалий приклад, у випадку з мавпою так, краще б там и сиділа.

А про мову (будь-яку), звісно краще практикуватись, як тільки можливо хоч щось говорити, навіть з помилками, обмеженим словниковим запасом і недостатньою елегантністю.
 

[Mathilda]

Ми з чоловіком вдома теж розмовляємо українською, не увесь час, але дуже часто. А магазини-аптеки та й взагалі будь які заклади - виключно нею. Практика вирішує усі питання.

Вдома з батьками не вдається, але на вулиці - в магазині - в кафе між собою виключно українською. І в месенжерах і з чоловіком, і з сином перейшли на українську. Сину важко, але він старається 

[Выдра]

Это от лукавого.  Чем дольше тянешь с разговорной( и даже  с письменной) практикой, тем сложнее будет начинать.

Да знаешь, стыдоба, я как кот из Стругацких: мнэээээ, эээээ, Полуэкт. Полуэктович.

[Solmir]

Коли мені кажуть що я не дуже українською - я відповідаю що мавпа людиною теж не одразу стала, так що ж було, не злазити с дерева чи шо?

Невдалий приклад, у випадку з мавпою так, краще б там и сиділа.

Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - ні, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них: “Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!”
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
“А мы па-украински не панимаем!”

[Ash]

Да знаешь, стыдоба, я как кот из Стругацких: мнэээээ, эээээ, Полуэкт. Полуэктович.

Преодолевается исключительно регулярной практикой, но не увеличением словарного запаса.

Cпойлер

Я не "разговорник" на немецком , увы, хотя мне когда-то прочили. Словарный запас у меня всегда был ого-го)) Но отсутствие практики, комплексы и некоторые проблемы с нервной организацией( впрочем, не непреодолимые вот так чтоб совсем, просто  затрудняющие, иногда сильно) . И в итоге - пишу сейчас достаточно свободно. Особенно на знакомые темы.)) Говорить очень сложно.

[Амазонка]

Коли мені кажуть що я не дуже українською - я відповідаю що мавпа людиною теж не одразу стала, так що ж було, не злазити с дерева чи шо?

Це вони просто неввічливі. Коли я переїхала з повністью російськомовного Харкова до Львову, моя українська була як у Азарова.  Але ніхто жодного разу не сказав, що я якось не так розмовляю. І навіть не питали, звідки я така понаїхавша. Намагаешся говорити українською - чудово і вже молодець.    А кому щось не так, то вони не молодці.

[Амазонка]

Да знаешь, стыдоба, я как кот из Стругацких: мнэээээ, эээээ, Полуэкт. Полуэктович.

Преодолевается исключительно регулярной практикой, но не увеличением словарного запаса.

Підтверджую. Словарного запаса в мене завжди вистачало, але як виявилось, пасивного, а не активного. А як починаеш розмовляти чи писати, то раптом нічого не пам'ятаеш. Тому я колись придумала собі такий лайфхак - записалась в деякі україномовні групи в телеграмі і інколи щось там писала. Плюси - ніхто не жене в шию, досить часу щоб сформулювати будь яке питання чи речення і перевірити в словнику. І соромитись нема чого, бо ти тих людей взагалі не знаеш і вони тебе теж. Через декілька місяців такої письмової практики розмовляти стало набагато простіше і скорше, и ти вже знаеш, як свої стандартні обороти чи слова сказати українською.

[Крижинка]

Да знаешь, стыдоба, я как кот из Стругацких: мнэээээ, эээээ, Полуэкт. Полуэктович.

Нужен партнер. Украиноговорящий, само собой.

[Shan]

А про мову (будь-яку), звісно краще практикуватись, як тільки можливо хоч щось говорити, навіть з помилками, обмеженим словниковим запасом і недостатньою елегантністю.
 

З мене починає сипатися французька, коли я розмовляю українською.. Роки без практики української і підсвідомість вирішила, що то іноземна. І тепер французька як той Сєрьожа-молодєц із квк, навіть якщо питали не її, а українську

[Garfield]

Рамамба хара мамбуру.

Харя Кришны

"... ширше Рами". 

[Фрейя]

У навчальної платформи ed-era.com є такий курс

Мова зникає, коли нею не говорять про любов (С. Жадан)

А ще мова зникає, коли її не люблять. Проте, щоб когось полюбити, для початку треба з ним познайомитися. Саме тому ми створили безкоштовний онлайн-курс про те, як залюбитися в українську, — «МовиТИ»

Перед його створенням ми поспілкувалися з десятками людей, які намагаються перейти на українську, і з’ясували, що всі мають подібні сумніви та страхи:
 страшно видаватися смішними та недолугими;
 страшно перестати дотепно жартувати та довго підбирати відповідники в голові;
 не хочеться привертати увагу колег чи рідних;
 складно говорити українською в переважно російськомовному оточенні.
А ще часто все зводиться до: «А що скажуть люди (рідні, друзі, колеги)?»
Ми маємо на це відповідь: «Не важливо, що скажуть люди! Для вивчення мови, як і для стосунків, потрібні лише двоє — мова і ти».

 Проходьте онлайн-курс «МовиТИ»: https://study.ed-era.com/uk/courses/course/1696

Він допоможе вам пізнати українську такою, якою вона є: з діалектами, суржиком, афоризмами та лайкою. А головне — підкаже, як подолати страхи під час переходу на українську, та зробити цей процес якомога простішим.

Приємний бонус — мотиваційні відео з порадами від відомих українських діячів, які теж свого часу перейшли на українську — Тараса Тополі та Олександра Педана. А ведучим курсу став вчитель української мови та літератури з Луганщини, переможець Global Teachers Prize 2021 Артур Пройдаков.

[Мадам Петрановская]

Послухала сьогодні Диктант єдності. Не знаю, як люди там писали, бо я плакала вголос.

[Выдра]

У навчальної платформи ed-era.com є такий курс

Дякую.

[Skogkatt]

Послухала сьогодні Диктант єдності. Не знаю, як люди там писали, бо я плакала вголос.

Чепинога
Якби десь в 1982 році, мені, учню звичайної сільської школи на Черкащині, сказали, що через 40 років, мільйони самодостатніх дорослих жінок і чоловіків… З власної волі, без примусу і «заохочення обкому партії», завзято писатимуть радіодиктанта українською мовою!!! Я б подумав, що вони з глузду з‘їхали…
То є добре!

[Ксеня ♔]

Послухала сьогодні Диктант єдності. Не знаю, як люди там писали, бо я плакала вголос.

В різні дні в мене бува різний настрій щодо війни, її закінчення та про все таке інше. А з 2014 я якось придушила надію, що ще колись потраплю у Донецьк, побачу свій дім, школу, вулиці, якими ходила в дитинстві та підлітком, принесу квіти на могили давно померлих родичів. А ось сьогодні, коли слухала диктант, чи не вперше за багато цих років ця надія знов прокинулася. Ось так вплинув він на мене.
Може взавтра зранку я знов її не відчую, але сьогодні я думаю про це увесь день, згадую місто, де росла, й яке я, відверто кажучи, ніколи не любила з різних обставин, але як жеж мені хочеться туди повернутися й побачити його хоч ще раз у житті.

[marplik]

З мене починає сипатися французька, коли я розмовляю українською.. Роки без практики української і підсвідомість вирішила, що то іноземна. І тепер французька як той Сєрьожа-молодєц із квк, навіть якщо питали не її, а українську

Так само, тільки англійська мова.

[Omela]

У старшей в болгарской школе эта неделя - неделя проектов. По каждому предмету нужно подготовить проект на заданую тему. Чаще всего - сделать презентацию. И только по биологии сказали сделать материальную 3д модель, из чего в голову придет. И рассказать про это. Деточке повезло, ей достался позвоночник. А кому-то глаз, сердце, репродуктивная система и т.д.   
Общими усилиями как-то так. 

Cпойлер

фон срезала, бо бардак 

[marplik]

Як я зараз шкодую, що не доїхала до Харкова в 2019 року, коли була в Україні, пообіцяла собі, що вже о 20-й точно поїду... Але надію не втрачаю. Просто пересунула Харків на місце #1 у своєму списку Dream Destinations.

[invariant]

И только по биологии сказали сделать материальную 3д модель, из чего в голову придет.

Ого. Ну да, 3D-принтеры сейчас изрядно подешевели, но предупреждать же надо, хотя бы за месяц...
(Не, понимаю, палочки-проволочки, пластилин и всё такое. Но это же технологии прошлого тысячелетия! )

[marplik]

И только по биологии сказали сделать материальную 3д модель, из чего в голову придет.

Ого. Ну да, 3D-принтеры сейчас изрядно подешевели, но предупреждать же надо, хотя бы за месяц...
(Не, понимаю, палочки-проволочки, пластилин и всё такое. Но это же технологии прошлого тысячелетия! )

Смысл этих школьный проектов не в создании совершенной модели чего-нибудь, а в развитии творческого начала плюсом к учебному материалу.
У Лии была учительница во втором классе,

Cпойлер

с огромным списком аллергий, включая сено, шерсть, перья и цветную бумагу,

так она требовала все проекты делать из того, что дома есть, ни в коем случае не покупать специальные модели/запчасти в магазинах. Нам нравилось, ходишь по дому, подбираешь всякие конверты, обрезку бумаги, пакеты бумажные из магазинов и прочее. Настольная игра по эпохе Возрождения до сих пор хранится, и в неё даже можно играть.

[Мадам Петрановская]

Послухала сьогодні Диктант єдності. Не знаю, як люди там писали, бо я плакала вголос.

В різні дні в мене бува різний настрій щодо війни, її закінчення та про все таке інше. А з 2014 я якось придушила надію, що ще колись потраплю у Донецьк, побачу свій дім, школу, вулиці, якими ходила в дитинстві та підлітком, принесу квіти на могили давно померлих родичів. А ось сьогодні, коли слухала диктант, чи не вперше за багато цих років ця надія знов прокинулася. Ось так вплинув він на мене.
Може взавтра зранку я знов її не відчую, але сьогодні я думаю про це увесь день, згадую місто, де росла, й яке я, відверто кажучи, ніколи не любила з різних обставин, але як жеж мені хочеться туди повернутися й побачити його хоч ще раз у житті.

Моі думки про Крим подібні до твоїх.

[Ксеня ♔]

Як я зараз шкодую, що не доїхала до Харкова в 2019 року, коли була в Україні, пообіцяла собі, що вже о 20-й точно поїду... Але надію не втрачаю. Просто пересунула Харків на місце #1 у своєму списку Dream Destinations.

marplik, приїжджай після нашої перемоги. Спочатку до Одеси (бо останнього разу не доїха ти до неї). Потім сядемо в автівку та поїдемо до Харкова. Звідти, через Мелітополь (бо я там народилася й там теж є й родичі, й могили) вирушимо на Донецьк. Ну а потім будемо бачити, що до чого, й чим чорт не жартує, може й до Криму дотягнемо. Он Мадам Петрановську десь підхватимо по дорозі 
А ще, ще й джекі ж треба, якщо у Донецьк. Та й Няму не забути. Так, дивлюся автівки буде замало, треба автобус бронювати 

Як вам мій план? 

[Выдра]

Меня возьмите с собой, хоть мне и к Бериславлю.
Но нам же не круг?