Ruslan Gorovyi
11 ч · Киев ·
Жила в Конотопі Катька. Біля вокзала в парикмахерській працювала. Руки зі сраки но нагла, горласта. Прийде клієнтка волосся покрасить, каже в який колір, а та їй тіпа ну як вже вийде. Людина думає шо може вона шуткує, а та як нафарбує шо у клієнтки чи не інфаркт. І ще приказує мовляв дивіться як харашо? Яскраво і вам личить, давайте сто гривень і йдіть бо оно люди чекають. Або заскочить чоловік, каже мені підзніміть трохи, а така форма хай і буде. Вона садовить і давай полубокс шурувать. Чоловік в крик, ви шо ото вистригли? А вона така вся, а шо не так? Під шапкою не все одно? До весни відросте. А так як у вас було я не вмію.
Ну понятно шо з таким розкладом ніхто в неї більше одного разу не стригся, но біля вокзалу місце добре, людне, тож хоч і з постійними скандалами, та клієнтів вистачало.
А тут раз заболів у Катьки зуб. Прям страшне. Ну вона в стоматологію бігом, аж реве так боляче. Ледь дочекалася, заходить, там все красіво, лікар в одноразових рукавичках, в масці, всі діла, медсестра шуршить. Сіла вона, рота відкрила, лікар подивився і каже медсестрі, давай будем їй камені знімать.
Катька тіпа, які камені, доктор, в мене зуб болить, ви його лічить!
А лікар знизує плечима, тіпа з зубом вже як вийде. І знімає маску з шапочкою демонструючи полубокс який йому Катька настригда.
Як же ж вона кричала. Кажуть шо й втекти намагалася, єлі вспокоїли. Вроді після цього записалася десь на курси парикмахірські, но народ знающій все одно не ризикує з нею зв’язуватися.
