Сергій Громенко
5m ·
Мій френд кримчанин Сергій Боженко написав текст про "втрату" Криму у 2014 році, чим вибавив мене від необхідності писати самому. Оригінал поста - у першому коменті, тут - мій переклад:
Подивилися вчора фільм Гордона "Хто і як допоміг Путіну вкрасти український Крим. Свідчення екс-керівників України та спецслужб"
Залишився гидкий післясмак.
Самовдоволені персонажі, з пропитими пиками і блудними очима, майже 6 годин розповідали, як ось вони-то не віддали б Крим. Як героїчно билися б. Ось вони-то змогли б. А ті, хто тоді був при владі, теж не віддали б... але не було команди з Києва...
З яким задоволенням вони валили всю відповідальність лише на Турчинова. Мовляв, у нього була вся повнота влади, а він не тих призначив, не відбив, не стріляв тощо.
А вони всі молодці. Кузьмук та Гриценко, які розпродали армію. Кравчук, який би цього не допустив, за його словами, але віддав флот росіянам та залишив їх у Севастополі. Шуфрич, який "поїхав у Крим і все повирішував із Костянтиновим, а його не підтримали", силовики та колишні прем'єр-міністри з конспірологічними версіями що Турчинов - агент КГБ, Крим продали за 15 млрд., а в Херсонській області за домовленістю зі світовим залаштунками повинні жити турки-месхетинці.
Враження що тицьнув паличкою в розворушену купу глистів, паразитів - які багато років присмокталися до нас усім і отримували за це звання, посади, зірки героїв України...
Окремо доставив Коломойський, який наголосив, що в Криму були проросійські настрої, але чомусь скромно замовчав про свою роль у цьому. Адже позбавивши всіх нас грошей у Приватбанку ще з 20 лютого 2014 року, він більшу частину кримчан просто розгорнув до РФ, яка пообіцяла відразу всі втрати компенсувати. І обіцянку цю виконала.
Турчинов же з усіх героїв фільму був представлений лише текстом, який зачитував сам Гордон, на мій погляд був максимально щирим. Важко навіть уявити собі становище у якому і його соратники опинилися. Немає ні уряду, ні силовиків, ні командування армії. У скарбниці немає грошей. Крим віджимають. Не поспішаючи, але впевнено. Армія переходить цілими частинами, флот-кораблями. Вранці призначається командувач флоту, увечері він переходить до ЧФ РФ. Кримські СБУ та менти не відповідають на телефони. Беркут та Альфа деморалізовані участю у розстрілі своїх громадян на Майдані. Дзвінки з Москви з ультиматумом від Путіна: чинитимете опір - вводимо війська на материкову Україну та десант на Київ. На кордонах російська армія чисельністю 200 тисяч. В нас бойових частин 5-6 тисяч. І тих нічим заправити та нагодувати. Захід відмовляється від Будапештського меморандуму та каже – ми зобов'язалися не порушувати територіальну цілісність України, то ми її й не порушуємо. Це РФ, усі питання до неї. Але ви її не провокуйте, не вбивайте її солдатів, щоб не було, як у Грузії.
Це трагедія не лише для країни, а й однієї людини, якій довелося ухвалити це рішення. Тепер його із задоволенням штурхає кожен, а можливо, ще й засудять і посадять.
Але за 6 годин не прозвучало найголовнішого - Крим був зданий давно. І це було питання часу, коли б Путін цим скористався. Крим здавався повільно, але впевнено. І частина учасників цього процесу сиділа в кадрі і вдавала із себе героїв.
Адже саме вони крізь пальці дивилися, що російська пропаганда обробляє кримчан, перетворюючи їхні мізки на кисіль. Це вони могли закрити Кримську правду, Голос Росії за заклики до порушення територіальної цілісності. Але СБУ в Криму не було до цього діла. Це вони ставили росіян керувати армією та спецслужбами. Це вони продавали С-300 та іншу зброю, торгували тенедерами на харчування армії.
Сам Крим лише дерибанився. У ньому не було України. Хіба що дивом до нас занесло генерала Москаля, який звільнив кримчан від кримінальних банд, які тероризували півострів і готувалися 1998 року під егідою ПЕВК вести Крим у РФ.
Цей нарив визрівав довго. Але крайньою залишилася одна людина. Адже можна мати найсильнішу та найпрофесійнішу армію, рішучість і мужність, але якщо попереду ворога йдуть громадяни твоєї країни, жінки та діти, отруєні російською пропагандою, то потрібне розуміння того, до яких жертв це призведе. Тоді ніхто не був готовий стріляти. Не було розуміння масштабу трагедії та підлості росіян. Та й невідомо куди б стріляли військові, більшість із яких були місцеві контрактники.
РФ давно переграла у кримському питанні дурних та самовдоволених керівників України. Лютий 2014 року - це був просто останній акорд. Але, схоже, вони цього так і не зрозуміли, надуваючи щоки в інтерв'ю Гордону.
Ще що здивувало, що частина з них палко підтримали обрання президентом України Зеленського, але при цьому у фільмі однією з основних причин втрати Криму всі вони називали некомпетентність постмайданної влади. Мовляв, не того міністра призначили, не дотрималися процедури тощо. Хоча і Турчинов, і Аваков, і Яценюк, і Порошенко вже мали більше досвіду, ніж обраний під час відкритої війни Зеленський.
Ось такі метаморфози.
https://www.facebook.com/sergiy.bozhenko/posts/pfbid031A9EKJqSMk11zGhMVo7f6yk4tSYxSs9Wz3kBr14JEBadBSAAGEjWkHSZwwLeZxLzl
