Татуся Бо
5 ч ·
Мама розбудила дзвінком.
Мать моя зразу:
- Таня, а шо там у Мукачеві?
А мені сон снився, шо кіт наш зібрав пожитки у вузлик і пушов у світ, чисто тобі Сковорода. І я сижу, плачу і пишу оголошення "Іщу котика з умєрєнно сквєрним характером"... Страшно капєць, а тут стиць-пиздиць, - "Таня шо там у Мукачеві?".
Кажу: - Ма, а де те Мукачево?
- Та десь на западній.
А ви шоб понімали для моєї мами Житомир то вже сильно западенщина. Тому для неї поняття "западна" починається за Києвом. Кажу:
- Ма, ну откуда я можу знать шо там у Мукачеві, коли воно бозна де?! Чо ти оце схарапудилась? Ти вже дядька навчила казати "Слава Україні!"?
- Та він як випить хоче, то і "Слава нації" скаже, але падлюкою буть не перестає. Ми просто тут з бабами по молоко їздили, сиділи оце, а вони кажуть шо там война, правосєки розстріляли всіх дітей, набрали заложніків, Мукачево закрили...
- Ма, а хто це найбільше розказував?
- Та баба Манька, отам на кутку живе (я знаю шо вона показує рукою на куток). В неї син на западній, так вона все знає.
- Ма, а де саме її син?
- Та у Луцьку.
- Моя люба мама, ідіть до Анатолія Володимировича, беріть карту України і дивіться де той Луцьк, а де Мукачево, а бабі Маньці передайте, шо я лічно їй тєліка на запчасті розберу. І не морочте мені голову.
- Та не заводься, шо там в самом дєлє?
- Мама, того не зна ніхто, всі брешуть і всі вибріхуються, і той хто кричить "Я знаю найправдешну правду" бреше найбільше. Так шо, виращуй помідори, закривай кампот і бережи нєрви, вони не желєзні.