Автор Тема: Вірші українською.
 

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #90 : Серпень 02, 2017, 18:02:17 »
Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов — як день,
не знають ще чуття такого люди.

Якби зібрати з неба всі зірки
і всі сонця з усіх небес на світі, —
моя любов горітиме яркіш
за всі сонця, на тисячі століттів.

Якби зірвать квітки з усіх планет,
що вітер їх під зорями колише, —
моя любов пахтітиме міцніше
над квіти всі, крізь років вічний лет.

Якби зібрать красунь усіх віків,
повз мене хай ідуть вони без краю, —
Марії я на них не проміняю,
ні одній з них не вклониться мій спів.

Хай очі їх зіллються в зір один,
і в серце зір цей буде хай світити, —
зачарувать мене не зможе він —
твоїх очей йому не замінити.

З яких зірок злетіла ти сюди,
така ясна, що спів про тебе лине?
Світи ж мені, світи мені завжди,
над зорі всі, зоря моя єдина!

Володимир Сосюра

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #91 : Серпень 04, 2017, 14:53:34 »

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23427
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #92 : Серпень 11, 2017, 08:58:12 »
 "Бо замість серця - Україна!"




Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23427
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #93 : Серпень 11, 2017, 22:32:07 »
Взагалі нічого не змінилося.

Offline ТетраМ

  • *****
  • Повідомлень: 18384
  • Karma: 17887
  • Стать: Жіноча
  • Пропагандист нездорового образца
Re: Вірші українською.
« Reply #94 : Серпень 11, 2017, 22:48:36 »
+ + +

Згадати потім все, що перейшло
за серпнем, перехоплюючи подих,
усе, що викликало біль і подив –
цей час, цей дощ, цей морок, це тепло.

Згадати при кінці бодай ще раз
цей час, що рвався вільно і нестигло –
як він летів на нас, немов на світло,
як він випалював себе, торкнувшись нас.

Як із його гарячих кольорів
ставала там, де ще було не можна,
ославлена, але непереможна
епоха митарів і дзвонарів.

Глибоких перестуджених криниць
розмірене солодке достигання.
Нічна країна – мовчазна, остання,
темніє вздовж серпневих залізниць.

Нікому з нас, ніяк, нікому з нас
не вийти поза насипи й загати.
Лиши мені хоч щось, аби згадати
цей морок, це тепло, цей дощ, цей час.

Сергій Жадан
«Ганьба! Слава! Тобто – добрий вечір!» ©

Offline ТетраМ

  • *****
  • Повідомлень: 18384
  • Karma: 17887
  • Стать: Жіноча
  • Пропагандист нездорового образца
Re: Вірші українською.
« Reply #95 : Серпень 11, 2017, 22:54:38 »
Наверное, было уже. Но всё равно - пусть еще будет.

«Ганьба! Слава! Тобто – добрий вечір!» ©

Offline Eney

  • *****
  • Повідомлень: 35519
  • Karma: 23427
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #96 : Серпень 12, 2017, 09:14:09 »
Цитувати (виділене)
Коли ти йдеш до мене по воді
легка як ліс
як сон тривка незрима...
так сторожко згинатимеш коліна
так ревно підібгаєш сорочки
я бачив корінь світу
у воді
він схожий на твої розвиті коси
глухе його тривожне стоголосся
не виб'є навіть камінь з голови
коли ти йдеш до мене по воді
бо віриш
бо шукаєш наші лиця
дивись у дно
у корінь
тільки сниться
мені
тобі
коли ти йдеш до мене по воді
ти вище
ти щодень нестерпно вище
ти - тишина
ти - птиця
тонша
інша
твоїм рукам вже не топити лід
а грудям набирати білизну
що далі - коли ти про все забудеш-
що далі - коли я про все забуду -
звільнюсь?
засну?
і вознесеться лід мов бог
і ти
немов царівна
ніби казка давня
востаннє
кожен раз іди
востаннє
по воді
Олена Герасим'юк

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #97 : Серпень 14, 2017, 18:45:59 »

А ще, можно заспівати.
« Останнє редагування: Серпень 15, 2017, 09:59:24 від Кіндрат Калистратович »

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #98 : Серпень 18, 2017, 16:02:56 »

Offline ТетраМ

  • *****
  • Повідомлень: 18384
  • Karma: 17887
  • Стать: Жіноча
  • Пропагандист нездорового образца
Re: Вірші українською.
« Reply #99 : Серпень 23, 2017, 16:52:09 »
+ + +
Осені ще немає,
але він її розпізнає
за нитками туману в серпневій ріці.
На світанку, напружуючи кругле око своє,
він бачить сонце, схоже на мед в молоці.

І думає: час залишати басейн цієї ріки
й вибиратися з насиджених очеретів
на Південь, де тьмяніють сухі часники,
і пахне зібраною пшеницею від портів.

Ще кілька ночей на плесах, кілька днів,
і рушати на Південь за вигинами русла,
за спинами неповоротких линів,
за річкою, якою б довгою вона не була.

Зранку він упізнає вітряний потік,
ловить його своїм качиним крилом,
і повітря несе його над найріднішою з рік,
над чужим обійстям, над чиїмось житлом.

І внизу під ним лежать степові міста,
і мости під ним поєднують пустоту,
і йому так щемко, що коли в нього й була мета,
він уже встиг забути свою мету.

Внизу під ним лежать станції та хутори,
до нього підіймають голови пастухи,
і дух стиглих полів здіймається догори,
щоби ним дихали перелітні птахи.

І вгорі над ним росте південний циклон,
і шум дощу йому видається заголосним.
І по ліве його крило виокремлюється кордон,
і теж тягнеться на Південь, слідом за ним.

Він знає, що повернеться сюди аж навесні,
а до весни тут буде лежати сніг,
знає, що морози будуть люті, а дощі – рясні,
і що вже тепер слід думати про нічліг,

знає, що не він обирав собі цей маршрут,
вздовж якого палять багаття на берегах,
і найбільше йому б хотілось лишитись на зиму тут,
в цих зазимках, в цих сутінках і снігах,

при цій ріці, де незабаром стане зима,
в цій країні, якій не вистачає тепла,
яка не може зігріти себе сама,
в якої на повіках лежить ранкова імла.

Але знає, що коли залишиться біля цієї води,
навряд чи добуде тут до наступних жнив,
скоріше за все не переживе холоди,
і вб’є його саме те, що він найбільше любив.

Вб’є повітря своїм грудневим свинцем,
вб’є землі вистуджена мерзлота,
і тепер ось перед його пташиним лицем
стоїть його дорога,
себто, його мета.

І тому, що він мусить летіти звідсіль,
тому, що він любить усе, що лишає тут,
він тримається за свій простір з останніх сил,
і з останніх сил тримається за свій маршрут.

Тримається серцем за повітря густе,
осіннє повітря щедрот і повітря втрат.

Серця його і вистачає саме на те,
щоби любити.
Себто, щоби вернутись назад.

Сергій Жадан
«Ганьба! Слава! Тобто – добрий вечір!» ©

Offline ТетраМ

  • *****
  • Повідомлень: 18384
  • Karma: 17887
  • Стать: Жіноча
  • Пропагандист нездорового образца
Re: Вірші українською.
« Reply #100 : Серпень 24, 2017, 15:15:26 »
* * *
Зимовий хутір, наче вкритий хутром,
тьмяніє небо сірим перламутром,
лютневим вітром сивий дим несе,
куди – ні вітер, ані дим не знає,
лише луна тривожна долинає:
усе – понад усе, понад усе...

Надворі господиня сивоброва
сокирою неспішно коле дрова,
хоч ломить ноги й спину. Край вiкна
старий дідусь, пильнуючи за вітром,
сумує над спорожненим півлітром
солодкого домашнього вина.

Перетворився на застиглу клітку
паркан, що, божеволіючи, влітку
гасав навколо хати і птахів
розсаджував гостинно на жердинах.
Життя дерев’яніє у судинах
спокутою невчинених гріхів.

І світ немов зіщулився від збігу
мовчання, безпорадності та снігу.
Пастух небесний білих бджіл пасе,
щось починається, i щось минає,
і знов луна, і знову долинає,
і знов усе, і знов – понад усе.

М. Юдовський
«Ганьба! Слава! Тобто – добрий вечір!» ©

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #101 : Серпень 24, 2017, 20:26:03 »

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #102 : Вересень 01, 2017, 08:42:47 »

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #103 : Вересень 01, 2017, 21:50:56 »

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #104 : Вересень 05, 2017, 18:17:10 »

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #105 : Жовтень 08, 2017, 14:29:51 »
АРТЕМ ПОЛЕЖАКА

Як ти підеш на війну?
У тебе ж борги і кредити!
У тебе дружина і діти!
Як ти підеш на війну?

Як ти попреш у бій?
У тебе ж задишка і нирки!
У тебе живіт і печінка!
Як ти попреш у бій?

Як ти будеш вбивати?
Ти ж врізать не вмієш в рожу!
Ти муху вбити не можеш!
Як ти будеш вбивати?

Як ти будеш вмирати?
Ти ж силою духа кволий!
Ти в бога не вірив ніколи!
Як ти будеш вмирати?

Так я піду на війну.
Бо є в світі інші кредити,
Бо в мене жінка і діти.
Так я піду на війну.

Так я попру у бій.
Бо м’язи пора розім’яти,
Бо треба живіт зігнати.
Так я попру у бій.

Так я буду вбивати.
Бо бачив я їхні рожі,
Це муху я вбити не можу.
Так я буду вбивати.

А вмирати я не збираюся,
Бо в мене борги і кредити,
Бо в мене дружина і діти,
Бо в мене задишка і нирки,
Бо в мене живіт і печінка,
Бо врізать не вмію в рожу,
Бо муху вбити не можу,
А бог – то моя Україна,
Тож бережи мене, Боже!..

Offline ТетраМ

  • *****
  • Повідомлень: 18384
  • Karma: 17887
  • Стать: Жіноча
  • Пропагандист нездорового образца
Re: Вірші українською.
« Reply #106 : Жовтень 10, 2017, 17:50:04 »
+ + +

Вона собі думає так:
вітру осінній птах
надламується над узбережжям.
Міддю горять ясени.
Робишся восени
уважним та обережним.

Срібло її повік.
Що їй цей чоловік,
який не відходить від неї?
Як їй лишатись із ним?
Робишся мовчазним
поночі, день по дневі.

Пора господніх створінь.
З усіх її знань і вмінь
найважче – вміння чекати.
Що їй його слова?
Горить вереснева трава.
Згорають в траві цикади.

Дишуть грунтом поля.
Осені тепла рілля
прогортається в тиші.
Вона чекає листа.
І що їй усі ті міста,
з яких він їй пише?

Ця осінь така легка.
Під мостами ріка
ховається, мов тварина,
шукає в темряві шлях.
Ці вогні на полях,
ця вереснева країна.

Ці легкість і вагота.
Високі нічні міста.
Повітряні коридори.
В море, наче мерці
падають місяці,
не знайшовши опори.

Вона собі думає йти.
Що їй усі ці листи
і вуличні барикади?
Чого він насправді хотів?
Це дихання холодів.
Дерева. Ріки. Цикади.

Сергій Жадан
«Ганьба! Слава! Тобто – добрий вечір!» ©

Offline Чиби

  • *****
  • Повідомлень: 14720
  • Karma: 9209
  • Стать: Жіноча
  • Disce pati
Re: Вірші українською.
« Reply #107 : Жовтень 31, 2017, 20:36:42 »
І знову Сергій Жадан.

І хотілося б дякувати за можливість не відповідати,
не пояснювати, не повторювати, не торкатись,
за можливість не слухати нарікань і не давати поради,
дякувати за монотонність, дякувати за строкатість.

Дякувати за ту мить між видихом і вдихом,
коли серце по-справжньому зупинялось,
дякувати за голос, який умів робитися тихим,
дякувати за байдужість, дякувати за цікавість.

Дякувати за те, що раптом не ставало відваги,
за те, що навіть не спадало на думку все забути,
за те, на що ніколи не вистачало уваги,
і за те, на що не було шкода вогню та отрути.

Дякувати за надрізи сміху – ламкого, нічного,
дякувати за мовчання рослинну тяглість,
за готовність іти до кінця, аби не оминути нічого,
за готовність віддати все, аби нічого не сталось.

Offline invariant

  • *****
  • Повідомлень: 7786
  • Karma: 3621
  • Стать: Чоловіча
  • Київ <-> Вінниця
    • Шарага
Re: Вірші українською.
« Reply #108 : Листопад 18, 2017, 11:03:47 »
Від Горького Лука.
Цитувати (виділене)
Привіт Софійко. Лист у адресата.
Ти запитала у своїх віршах:
Коли додому вернуться солдати?
Коли скінчаться сум, війна та жах?

Чи можна швидше — бо сумує мати,
Для доні час невесело сплива.
То ж знай, Софійко — «ратник» і «орати».
Є спільного походження слова.

Зв“язківці по верхів“ям тягнуть дроти,
Сапери в полі криють бліндажі.
Війна щодня — це звичка до роботи,
Не тільки мить звитяги у душі.

Робота йде по колу, слід за Сонцем,
Війна — та ж сама праця, як жнива.
Тим маєш знати: не війною, доцю,
А працею Країна в нас жива.

Ми взяли зброю — але люди миру.
Не нами був порушений той мир.
Я запитав у свого командира —
Був вчителем суворий командир.

Той тесля, той електрик, той — музика,
Водій, бухгалтер, повар, програміст.
Із наймаліших та із найвеликих
Районів, областей, країв та міст.

В бою Тернопіль прикриває Суми.
Повстали в бій Карпати і Кавказ.
Незламний український Маріуполь.
Нескорений загарбником Донбас.

Ми не самі. Ми допомогу маєм.
В тій силі є твоя, не забувай.
Ми вистоїм до краю, і за краєм,
І ще за край, а треба — ще за край.

Москаль конає. Не чекав такого.
Ординська звичка — хапне та тіка.
Ми день за днем будуєм перемогу,
Допоки треба. Праця в нас така.

То може що не швико — та невпинно,
Шоб не зашкодить Нені зайвий раз.
Це москалю не шкода України,
Москаль хотів «всьо парішать січас».

Ми «парішаем» не москальським чином.
І праці нашій термін добіга
Коли останній клаптик України
Очистимо від бруду ворога.

***
В Широкіно є школа біля моря.
Ії торкнувся клятий «русскій мір».
Робзита цегла, спалені тополі,
Та дощ струмить із мінометних дір.

В кімнатах класних меблі перебиті,
Оселя смутку, туги та біди.
До школи вранці не приходять діти.
Ми маєм повернути їх туди.

Щоб школа над Азовським теплим морем
Дитячий знов почула сміх та спів.
Ми скажемо: «Но так! Зробили добре!»
Тоді вже ся повернемо домів.

З повагою, тактичні парамедики загону ASAP EMS «Ангели Тайри» — від свого імені, імені бійців 59 ОМПБр, Оперативно-тактичного угруповання «Маріуполь» та всіх вояків України.


 
« Останнє редагування: Листопад 18, 2017, 16:27:11 від invariant »
Russian warship, go fuck yourself!

Offline Кіндрат Калистратович

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 38699
  • Karma: 23439
  • Стать: Чоловіча
Re: Вірші українською.
« Reply #109 : Березень 09, 2018, 21:19:41 »
Тарас ШЕВЧЕНКО

***

Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б'ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди! .....
Похилившись,
Не те щоб дуже зажурившись,
А так на палубі стояв
І сторч на море поглядав,
Мов на Іуду... Із туману,
Як кажуть, стала виглядать
Червонолицяя Діана...
А я вже думав спать лягать —
Та й став, щоб трохи подивиться
На круглолицю молодицю,
Чи теє... дівчину!.. Матрос,
Таки земляк наш з Островної,
На вахті стоя,
Журився сам собі чогось,
Та й заспівав,— звичайне, тихо.
Щоб капітан не чув, бо з лиха
Якийсь лихий, хоч і земляк.
Співа матрос, як той козак,
Що в наймах виріс сиротою,
Іде служити в москалі!..
Давно, давно колись
Я чув, як, стоя під вербою,
Тихенько дівчина співала,
І жаль мені, малому, стало
Того сірому-сироту,
Що він утомився,
На тин похилився,
Люде кажуть і говорять:
«Мабуть, він упився».
І я заплакав,— жаль малому
Було сіроми-сироти.
. . . . . . . . . . . . . . .
Чого ж тепер заплакав ти?
Чого тепер тобі, старому,
У цій неволі стало жаль —
Що світ зав'язаний, закритий!
Що сам єси тепер москаль,
Що серце порване, побите,
І що хороше-дороге
Було в йому, то розлилося,
Що ось як жити довелося,—
Чи так, лебедику?! «Еге...»

[Друга половина 1848,
Косарал]

Offline Чиби

  • *****
  • Повідомлень: 14720
  • Karma: 9209
  • Стать: Жіноча
  • Disce pati
Re: Вірші українською.
« Reply #110 : Червень 20, 2018, 14:37:52 »
Роман Семисал

Олегу Сенцову

Коли чужинецький холод
схиляє тебе на плаху,
коли голод, як молот,
плющить тебе на бляху,
коли обриваються нерви
і випадають зуби -
рубай у собі як в небі
крізь чорноту проруби.
Не стань ще одним міфом,
героєм у домовині,
заходься щербатим сміхом,
тримаючись на пуповині
за все, що лишилося вдома,
за кримське сонце і скелі,
за все лиш тобі відоме
на тюремній постелі.
Як на воді солоній
випливи із безкраю,
впавши у наші долоні...
тільки живи...благаю!

Offline massii

  • ****
  • Повідомлень: 400
  • Karma: 593
Re: Вірші українською.
« Reply #111 : Листопад 23, 2020, 19:45:12 »
ВИРОСТЕШ ТИ, СИНУ. В. Симоненко

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Вирушать з тобою приспані тривоги.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

А якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки батьківщину.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки батьківщину.

Offline Чиби

  • *****
  • Повідомлень: 14720
  • Karma: 9209
  • Стать: Жіноча
  • Disce pati
Re: Вірші українською.
« Reply #112 : Листопад 25, 2020, 23:06:41 »
Сергій Жадан

Марадона

Той, хто продавав кокаїн Марадоні,
і той, хто підносив губку із оцтом,
і хто пробивав дубас на мікрорайоні,
знають, що життя – це штука із сильним осадом.

Життя – це те, чим ти почнеш розраховуватися
в кінці життя,
        це погані передчуття, які починають збуватися,
це те, в межах чого ти вимушений переховуватися,
і заради чого погоджуєшся продаватися.

Те, що закладається в тебе замість агресії,
те, що ти маєш сплатити до останнього цента,
життя — це бізнес, на який ти не маєш ліцензії,
бог — це менеджер із аптеки, який не продасть тобі без рецепта.

Життя – це як курс бакса, який ніколи не стабілізується,
це як рахунок у банку, на який ти завжди опираєшся.
І якщо ти думаєш, що це тебе не стосується,
то я думаю, що ти глибоко помиляєшся.

Тому що кожному, хто вкладався і вписувався,
щедро воздасться зрештою за кожен із траблів,
за кожен із листопадів, що на нього осипався,
за тишу і темряву, до яких він потрапив.

І повернувшись до кожного, з ким довелось триматися
одних законів під прогнутим небом відчаю,
я кажу — кожному з вас буде чого стрьоматися,
згадуючи про мене
        і про мої свідчення.

Хто знає, яким буде продовження.
Часто життя і обмежується свідоцтвом про народження.
Більшість речей навіть не намагаєшся повторити.
Чим більше бачив, тим менше хочеться про це говорити.

Знаючи текст, важко досидіти до кінця вистави.
Часто останнє бажання — це бажання усіх підставити.

Як говорив Ісус, розкинувши руки —
Я повернуся ще, суки.

2007

Offline Тю!

  • *
  • Повідомлень: 4
  • Karma: 4
Re: Вірші українською.
« Reply #113 : Серпень 18, 2021, 13:48:30 »
Олена Теліга

Ніч була розбурхана та тьмяна,
Вітер грав і рвав пом’яті струни,
Я пила самітньо аж до рана
Темну розпач — найгіркіший трунок.

А під ранок, зором помертвілим
Розгорнувши спопелілий морок,
Віднайшла я ненаправний вилом
На землі, на небі і в простораx…

Та в душі, як день слабий і сірий,
Прокидалась втіха блідолиця,
Щоб навчать її своєї віри:
У житті нічому не молиться.

Offline massii

  • ****
  • Повідомлень: 400
  • Karma: 593
Re: Вірші українською.
« Reply #114 : Вересень 26, 2021, 08:35:14 »
Заворожили  в́орони  світанок  -
не  сходить  сонце  -  тільки  кар  та  кар.
Розбившися  грудьми  об  полустанок,
в  траві  лежить  березовий  Ікар.

Пливе  перон  за  сизими  шибками.
Туман...  Шлагбаум...  Тиша...  Переїзд...
Дерева,  як  закидані  шапками,
стоять  у  гронах  ще  порожніх  гнізд.

Пройти  уранці  вулицями  тиші.
Знайти  готелик.  Скинути  пальто.
І  де  я,  хто  я,  -  полустанків  тисячі,  -
хоч  день,  хоч  два  не  знатиме  ніхто.

І  тільки  шум  далекого  прибою  -
дерева,  люди,  вулиці,  мости...
Валізу  віршів  привезти  з  собою
з  цього  притулку  тиші  й  самоти.

#ЛінаКостенко


Offline massii

  • ****
  • Повідомлень: 400
  • Karma: 593
Re: Вірші українською.
« Reply #115 : Вересень 26, 2021, 08:45:35 »
Ліна Костенко

Чоловіче мій, запрягай коня!
Це не кінь, а змій, – миготить стерня.

Доберемося за три годиночки
за стонадцять верст до родиночки.

Чуєш, роде мій, мій ріднесенький,
хоч би вийшов хто хоч однесенький!

Що ж це двері всі позамикані?
Чи приїхали ж ми некликані?

Ой ти ж роде мій, роде, родоньку!
Чом бур’ян пішов по городоньку?

Роботящий мій з діда-прадіда!
Двір занедбаний, Боже праведний!

Дев’ять день душа ще пручається,
а тепер вже десь призвичаїться.

Ту морквиночку, тую ж квітоньку
не прополеш із того світоньку…

Люди згадують. Ми навідались.
От ми, родоньку, й перевідались.


Offline massii

  • ****
  • Повідомлень: 400
  • Karma: 593
Re: Вірші українською.
« Reply #116 : Жовтень 07, 2021, 08:12:11 »
Сергій Жадан

Зміниться все. І навіть незмінність тепла
зміниться. Зрушиться встояна тяглість туману.
Мокрий правопис трави втратить йому притаманну
чіткість рядка й рукописну виразність стебла.

Зміниться міра того, що так звично береш,
голос, загуслий у темряві, стане захриплим,
жовтень, який пізнається за ламаним світлом
і пересиченим простором, зміниться теж.

Так все і стане: пташині легкість і лють,
люди, що співом відгонять вечірню застуду,
знову пригадують зиму, як мову забуту,
зчитують її, пересвідчуються, упізнають.

Так і для тебе все зміниться, так і тебе
вже не відпустить ця пересторога, цей острах
чорного птаха, що зранку кружляє між гострих,
теплих дерев, б’ючись об проміння сліпе. 

Землі, які промерзають до серцевин.
Сонячні дні для відважних і невезучих.
Подих твій зміниться, врешті, коли ти озвучиш
завчений список пробачень, учень і провин.

Зміниться сухість, і вогкість із низини
зміниться, зміниться поля остуда зимова,
вперта жовтнева трава і жіноча вимова
зміняться. Як восени, як восени.
« Останнє редагування: Жовтень 30, 2021, 21:04:41 від massii »

Offline Тю!

  • *
  • Повідомлень: 4
  • Karma: 4
Re: Вірші українською.
« Reply #117 : Листопад 05, 2021, 09:35:48 »
На Черкащині,
На Черкащині,
Ми укурені,
Ми угашені,
Ми розбещені,
Ми розхристані,
Ми забули про час
І відстані.
Тут таке з землі
Проростає,
Тут таке
По небу літає,
Тут таке
З нори виглядає -
Хто не бачив,
Той не пізнає.
Тут води
Із криниці
Вип'єш,
І тебе уже
Накриває.
Тут із глини
Що тільки
Не зліпиш -
То одразу
Все оживає.
Тут дрючок
В чорнозем
Встромляєш,
А він з тобой
Розмовляє.
Тут усе
Під ногами
Ходить,
А усе
Над ногами -
Колотить.
Тут таке
У повітрі
Розлито...
Тут з підков
Злітають
Копита.
Тут дощить
По ночах
Зірками.
Тут зірки
Можна брати
Руками.
На Черкащині
Поміж вишнями
Витанцьовують
Крішна з Вішною.
Ми заглиблені.
Ми загриблені.
Ми - озера,
Красою
Зариблені.
Ми розбещені.
Ми угашені.
На Черкащині.
На Черкащині.

Artem Polezhaka

Offline Volf Ram

  • Hero Member
  • ******
  • Повідомлень: 26208
  • Karma: 20520
  • Стать: Чоловіча
  • Russia delenda est.
Re: Вірші українською.
« Reply #118 : Листопад 12, 2021, 22:49:42 »
Вранці усім сказали, що хліба не привезуть,
а ті, що чекають хліба, нехай вже його не ждуть.
Великим важким камінням із наших священних скель
закидало безпросвітно єдиний до нас тунель.

І щоби звільнити входи, розчистити в місто шлях,
зібрали усіх дорослих та пояснили так:
«Тунель – не природне диво. Колись його не було,
містечка не існувало, лиш кілька ялин росло.

Тут геть бракувало неба, не сяяли зорі в річках,
а пращури бачили Місяць лише у міфічних снах.
І щоб милуватися сонцем, дивитись на неба пастель,
вони за півсотні весен у горах пробили тунель.

Крізь нього текли каравани із конче потрібним добром,
а зоряні океани вже стали не тільки сном.
Тож хто зголоситься розбити каміння навальну твердь?
Інакше до міста вже завтра загляне зловісна Смерть».

І вийшло з тисячі люду чотири ремісники:
перший – заради слави, другий – за хліб і чарки,
я – бо схотів для тебе дістати зорю, відтак –
четвертий пішов знічев'я, погодився просто так.

Рубали каміння люто, не спали ні вдень, ні вночі.
Першим зламався перший, не пояснивши причин.
Другим відмовився другий, що хліба бажав і вина,
сказав, просто жити хоче, та й дуже болить спина.

І я від напруги падав, вже думав: помру, однак...
мене витягав з-під завалів, отой що пішов просто так.

Коли вже я непритомнів через нестачу сил
рухати, розбирати десятки важезних брил,
на вухо хрипів по-вовчи: "Тримайся, терпи, козак!" –
той, хто валити каміння погодився просто так.

І я був упевнений в тому, що скільки б каміння не згріб –
будуть для тебе зорі, ну а для решти – хліб.
Про це, та чому не зламались, чом вижили ми і як,
знатимуть, певно, небо
і той, хто пішов просто так.

[ Invalid Facebook URL ]posts/513579799315418/?app=fbl
« Останнє редагування: Листопад 13, 2021, 23:09:10 від Volf Ram »

Offline Kaa

  • *****
  • Повідомлень: 3024
  • Karma: 4554
  • Стать: Чоловіча
  • Жидомоскальский укр
Re: Вірші українською.
« Reply #119 : Листопад 26, 2021, 14:33:00 »
Я б сам себе туди не посилав,
Я непритомнів до війни від виду крові.
Але мовчав і, плачучи, збирав
Тіла своїх від «братньої» любові.
Я бив їх весело, я був дочорта злий!
Ну хтось же мав, чому не я – логічно..
А пил горілої донбаської землі
Назавжди перекроював обличчя.
За три хвилини сну не бачиш снів,
Здаються роком три години бою..
Вхідні від куль у мене на спині,
Хоча до ворога я не ставав спиною....
.....
Я сам собі і гривні б не подав.
Своя сорочка ближче.. Так, здається?
Це не до мене в дім зайшла біда.
Якщо не помічатиму - минеться?....
.....
Я б сам себе огидив і прокляв,
Коли б забути смів, коли б пробачив..
Те сіре й чорне – то моя земля,
Вона чекає, молиться і плаче.
Вона – моє розп'яття, мій ковчег,
По ній гаряче серце навхрест рветься..
Я чую, як за ребрами пече.
Нормально.. отже - б'ється.

#roaring_silence
#ревуча_тиша

Светлана Киричек
Praise the Lord and pass the ammunition
And we'll all stay free

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.