Ніхто ні в Британії, ні в Штатах часів другої світової демократію не відміняв.
Якщо б не персональне рішення Венделла Вілкі перед президентськими виборами 1940 року підтримати план Рузвельта (свого конкурента) щодо негайної участі у війні на боці Британії і тим дати можливість тому просто втілити його у життя негайно, невідомо, куди б вирулила демократія в Америці в той момент часу. Цим він пішов проти партії, що висунула його, позаяк всі респи крім нього були налаштовані зробити цей план пунктом кампанії аж до виборів, і суспільні настрої могли повернутись у різні боки на той момент (до Перл-Харбору було ще дофіга часу). В будь-якому разі без цієї підтримки Рузвельт в жодному разі не пішов би на ризик щось конкретне робити аж до інаугурації у січні 1941, також можна сказати що після того рішення Рузвельт значно підвищив свої шанси на обрання, авжеж ізоляціоністи на них просто не пішли.
Для Вілкі це до речі було самогубство, спочатку політичне (респи так і не простили йому цього, і це на тлі подальших обставин), потім якось так вийшло фактично фізичне (він прожив тільки 4 роки після того).