Cпойлер
щодо здорожчання хліба ( і не тільки) – правда.
і щодо того, що уряд нічого не робить, і не збирається – теж правда. і це жопа. Я поясню, чому.
Сировинні ринки апк в україні просто розриває цінами. Тренд зростання, причому різкими стрибками.
Зерно з травня 2020 до вересня 2020 рвануло з 4400 до 8200 на exw. тобто, зерно зараз коштує зараз дорожче за борошно ще кілька місяців тому.
на цукор у вересні 2020 – з 11000 до 18500 грн.
Жири-сирець – із 18 000 до блядських 38 000.
Причому ціни в україні тримаються вище світових. На цукор, наприклад, на 30-40% дорожче, ніж на лондон біржі.
Ситуація неординарна. Такого давно не було.
Пояснюється низкою факторів. є неврожаї, але це відносно. штати і єс рятують економіки доларами і єврами. є за що купувати. пандемія дає неясний прогноз продовольч безпеки, тому уряди закидають багато в прод резерви. китай, турки і інші.
зараз ситуація для переробників-харчовиків дуже і дуже складна.
Мало того, що зросла ціна на те ж зерно, його і закупити в україні важко на млини. За кордон вивозиться шаленими темпами, ну там форварди. А в україні - х вам. Тому ціна на борошно інколи переглядається двічі (!) на день.
Цукор закупити проблема навіть за ціною, яка декларується на ринку.
Переглянути ціни виробник продовольчих товарів не може швидко. Бо у контрактах з торгмережами прописано, що не більше % за певний період (інколи – не частіше, ніж раз на квартал, і не більше 5%). Ну, і будь-яке підвищення ціни – це падіння обсягів.
На експорт ми вже злітаємо в багатьох товарах fmcg по ціні. Турки значно дешевші.
При цьому торгмережі вирішують свої проблеми простим збільшенням термінів розрахунків. Зараз такі терміни доходять до 90 днів. Тобто, ти сьогодні відвіз у мережу партію хліба за тією ж ціною, але собівартість зросла на 50-70% ціною, і кошти отримаєш за цю партію через 3 місяці.
Чому у цій ситуації той факт, що у владі – мудаки, створює особливі проблеми.
Не повинен же дійсно уряд наказувати, за якою ціною хто має продавати те ж зерно. Чи там обмежити експорт.
Проблема в наступному.
з зерном проблеми, бо зерновики набудували за останні років 10 достатню інфраструктуру зберігання зерна, і можуть притримувати його стільки, скільки потрібно.
І оборотки у них вистачає. За тими обсягами експорту і за тими світовими цінами наші агробарони мають купу грошей.
Тому на тренді зростання розумно почекати, бо завтра можна продати ще дорожче, ніж сьогодні.
Щоб такої гри не було, уряди мають ринковий механізм – товарні інтервенції. Падає ціна на зерно – уряд скуповує його, зростає – продає. Різкі коливання мікшуються.
Зараз це будуть робити турки. Вони купили у нас зерно в резерв, потім вийдуть з інтервенцією на своєму ринку, диспропорції цінові підрівняють. Після того турецьке печиво дотисне наше печиво на арабських ринках за ціною.
Наші інтервенції робити не будуть. І формувати держрезерв теж.
Бо аграрні барони вустами різних мілованових переконали зеленського, що товарні інтервенції – це зло, і зеленський підписав відповідний закон місяць тому, який товарні інтервенції не передбачаються взагалі.
Все, пздць. Аграрні олігархи убезпечили себе.
Інструментів для втручання ринковими методами в уряду тепер нема. Викинули б 5-6 тис тон зерна на ринок зараз, ціна на зерно пішла б вниз, зерновики вимушені були почати продаж на внутрішн ринку, побоюючись укріплення тренду на зниження. Почали б продаж – ціна ще більше пішла вниз.
Але ні.
Аграрний олігархат потихеньку створює в україні правила, які закріплюють за нами статус аграрно-сировинного придатку.
І жоден президент, жодна влада не розвертав цю позицію назад