“Гарно, що я в масці” (с)
Джерело:
https://nocuous.wordpress.com/2020/02/20/24001/Прочитала статтю про аптечні будні, дізналася про твіттер-акаунт Аптечні спостереження, пішла швиденько підписалася і тепер відірватися не можу. Смішне, страшне, трагікомічне — життя як воно є, ну і людина загалом більш ніж адекватна і “своя”, як то кажуть.
(До речі, дуже депресивно, я різко згадала, як я до трясучки не люблю увесь оцей “простий нарід” та його непрості стосунки з власним здоров’ям. Не вийшло б з мене лікаря, як не крути.)
“Зайшла жінка:
– Препарат від тиску, що п’ю – не допомагає. Дайте мені інструкції, на ті, що у вас є, я оберу собі.
– Ці ліки по рецепту. Має назначати лікар.
– Я що, по-вашому, читати не вмію?
– Ок. На який препарат ви бажаєте інструкцію?
– Ти недочуваєш? Я сказала на всі!”
—
Cпойлер
“Зайшов чоловік. П’яний. Каже:
– Дайте мені ампулу тьощі вколоть.
– Яку?
– Не помню, покажи всі.”
—
“- Дайте мені цинк.
– У чому?
– Лікар не сказав. Просто цинк.
– Вам зовнішньо чи внутрішньо.
– Не знаю.
– Ну, мазати, чи пити?
– Не знаю. Просто цинк.
– Який діагноз?
– Лікар не сказав.
– А як написав?
– Нічого не писав, сказав треба цинк.
– Так в чому давати?
– Давайте.”
—
“Зайшов дідусь. Довго набирав ампульний список, довго перераховував, розраховувався.
Дуже чемний, але дуже повільний. Обслуговую з усією повагою. Забирає чек і каже:
– Був малим, питав у баби, чого вона така протівна, а вона казала – доживеш – зрозумієш.
Так от. Доживсь. Вибачте.”
—
“Зайшов чоловік. Жбурляє в мене папірець із цифрами. Питаю:
– Це у вас інтернет-замовлення?
– Да! Что б не кормить этих блядских фармацевтов!!!
Збирати замовлення було дуже незручно та неприємно.”
—
“Наркоман пішов геть наглючій.
Заходить диктує номер інтернет-замовлення. Відкриваю, а там 10 упаковок димідролу і 5 упаковок клофеліну.
Офігіваю і питаю:
– У вас є рецепт?
– Это интернет-заказ, должны без очереди и рецепта отпускать!
– Зараз охорону викличу.
– Злая вы.
І пішов.”
—
“Є в нас клієнт.
Ми між собою його прозвали “Путін”.
А як ще назвати людину, яка заходить о восьмій із пятьсоткою і замовляє лише піпетку?”
—
“Передісторія.
Є акція від виробника, при купівлі 30 таблеток – 10 таблеток у подарунок.
Історія.
Прийшла жінка і каже:
– Купляла у вас ліки, а вони не підійшли. Хочу повернути залишок в 10 таблеток.
– Ну, давайте.
– Так гроші верніть!
– Воно ж безкоштовно було.
– І що?
Дійсно…”
—
“Діалог.
– Дайте ібупрофен.
Даю.
– А він від чого?
– Знеболювальний, протизапальний.
– А від температури допоможе?
– Так.
– А діюча там парацетамол?
– Ні, ібупрофен.
– А з парацетамолом є?
– Є нурофен лонг
– А що б тільки парацетамол.
– Є. Парацетомол.
– Так мені ібупрофен треба.”
—
“Щойно.
Зайшов парубок, запитав краплі, але спершу почитати інструкцію. Іду за ними, виймаю по дорозі краплі, а коробочку із інструкцією даю йому. Він їх хапає і кидається до двері. На порозі падає, коробочка вискакує, він без неї вибігає.
Факір був п’яним, фокус не удався.”
—
“Прийшла жіночка і розказує:
– Заболіло вухо, я в ньому гвоздочком колупнула, – болить, – я олії теплої залила. Тепер щось зелене з вуха тече. Порадьте якісь крапельки, тільки гомеопатичні.
– Йдіть до лікаря, у вас вже гній тече, це небезпечно!
– Ясно, більше не прийду до вас.”
—
“Щойно діалог.
– У вас є такі караплі?
– Є.
– А чиї вони?
– Хорватія.
– А хто виробник?
– Хорватія.
– А країна яка?
– Хорватія.
– Так вони наші?
– Ні, хорватські.
– То не наші чи що?
…
Гарно, що я в масці.”
—
“Зайшов чоловік та й каже:
– Я в минулому році купляв у вас список на крапельниці, десь на дві тисячі. Скільки він коштуватиме в цьому році?
– Давайте список, порахую.
– Ні, список удома, ви так скажіть.”
—
“Зайшла парочка. Вкопалися біля вітрини з презервативами і стоять. На всі спроби допомогти – відмова.
Стояли хвилин п’ятнадцять.
Підходять до каси і вона каже:
– А у вас є презервативи з натуральних матеріалів?
– Ні, немає.
– А як раніше, з бичого міхура бувають, ну гомеопатичні?”
—
“Зайшов чоловік. З виду охайний і спокійний, запитує таблетки.
Кажу йому ціну за упаковку в 30 штук. Він:
– Дайте мені 20 штук.
– Вибачте, але вони в баночці і поділити ні як.
– Так отсип! Шо тобі, сука, жалко? Да я тебе зараз тими таблєтками накормлю. Блядь! Сдохни!
…і пішов.”
—
“Зайшла жінка і каже:
– Дайте щось дитині противірусне, бо вона якась квола.
– Що маєте на увазі, які симптоми?
– Та кашляє, температурить, соплі зелені вже тиждень, не їсть нічого…
– А ви до лікаря зверталися?
– А нащо?
…”мати року”…”
—
“Зайшла молода дівчина і питає очні краплі. В нас є, кажу ціну, а вона:
– А вони у вас діляться?
– Тобто?
– Ну, як мені увесь флакон не треба, можна частково купити?
– Ні, – кажу, – не можна.
– Ну тоді не треба.
От цікаво, а в супермаркеті вона по два вареники із упаковки бере?”
—
“Зайшов чоловік:
– Я цілитель. Можна я тут людей замість вас поконсультую?
– Вибачте, але такі акції треба позгоджувати із начальством.
– А якщо я вам безкоштовно погадаю? Бачу, ж
що ви одинока жінка.
– Ні, дякую.
Не став далі сперечатися, пішов.
І обручка його не збентежила…”
—
“Діалог абсурду:
– Дайте фізичний розчин.
– Може, фізіологічний?
– А фізичного нема?
– Нема.
Набирає когось і каже:
– Фізроствора нема.
Кажу:
– Є! Фізрозчин то є фізіологічний розчин.
– А покажіть.
Показую.
– Що ви мені якийс натрію хлорид втюхуєте?
…чи лижи не їдуть, чи я…”
—
“В нас перед касами вісять планшети. По ним іде усіляка реклама. Прийшов чоловік. Вкопався перед касою і дивиться планшет.
На моє запитання “чим вам допомогти?” Відповів:
– Нічим. В мене телевізор вдома зламався. Так я у вас дивлюсь. А звуку нема?
Тихі міські зґлуздуз’їхавші…”
—
“Зайшла жінка, замовила овердорогу гомеопатію, бере і каже:
– Раз таке дороге, то має дуже гарно допомагати, так?
Л – логіка.”
