Останні повідомлення
вважаючи її ще з давніх давен агенткою імперського впливу.Судячи по всьому, вона дуже дурна агентка, бо перегнула палку і втратила українську аудиторію. І тепер в'ється вужиком щоб хоч тушкою хоч Портніковим сюди знову заповзти
.бо Латиніну принципово не дивився ніколи,А її там і не було
. Це був бенефіс Портнікова. І на останок вона не змогла не виплюнути "чому всі ці хто лайкає на фронт не йдуть"Але кажуть шо добре.Дуже добре. Портніков взув Латиніну по всім фронтам. Вона виглядала жалюгідно. І це добре. Бо сентенція "ми велика та могутня імперія дали вам туземцям науку та мистецтво" зовсім дурна стосовно України та росії безвідносто особистостей. А уж тут-то взагалі. Розмазав по столу.
Але кажуть шо добре.Дуже добре. Портніков взув Латиніну по всім фронтам. Вона виглядала жалюгідно. І це добре. Бо сентенція "ми велика та могутня імперія дали вам туземцям науку та мистецтво" зовсім дурна стосовно України та росії безвідносто особистостей. А уж тут-то взагалі. Розмазав по столу.
Сільські зарисовки:
Біля колишньої чайної прокопали скважину і поставили автомат для води. Гривня за літр. Якийсь бренд, щось типу «Чисте джерело».
Такі нині криниці…
До автомату підходить жінка з двома пластиковими пляшками. З телефона, через додаток платить. Набирає води. Сідає в «тойоту», їде додому.
«Везе Галя воду»…
Все воно вже трохи не так, як колись. Але - якось інше. І то добре!
Прийшов у садочок, зозуля кувала. Ой, ти ж мене, Галю, та й не шанувала…
ИИ собирается завоевать мир и уже потихоньку избавляется от людишек.Попкорн буде потрібен коли один ШІ знайде собрата і визнає конкурентом.
Шпаки нещадно обкльовують черешню.
Але вони її їдять лише згори, я туди все одно не дістану…
Так що - симбіоз і мирне сосуществованіє видів у природі. Їхнє вгорі, моє - внизу.
Правда, шпаки ще немилосердно серуть, і все то, за невмолимими законами гравітації, летить униз, мені на голову.
Але кажуть: то до грошей!
Чим більше на тебе падає гімна, тим більше грошей. Це - також закон. Правда, не такий невмолимий, як гравітація.
Побачимо, перевіримо…
Принаймні, гівно вже є… Першу частину формули я виконав…)
Нова пошта…
- Ти, диви, вже ж своє все получило, а стало й стоїть, не йде. Жде спеціально, шоб побачить, шо я получатиму! Я хотіла одкрить, перевірить, а тепер не буду показувать…
В селові трохи інші алгоритми комунікацій…
Спогади.
Мені 9 або 11 років. День народження.
Я накликав гостей, чоловік тридцять, нікого про те не оповістивши й не попередивши…
І Ігор, і Наташка, і Юрко, і два Славіки, і Сашко, і Олька, і Свєтка з Славіком ще одним (вони близнюки), і Микола з Ігорем (теж близнюки), а ще - Сергій, Вовка, Олег, Людка…
Батько на роботі, мати приходить з нічного чергування з лікарні…
І застає три десятки голодних і замурзаних ротів, які чекають на урочисте частування…
Плаче мати… Ліпить мати вареники з полуницею… Двісті штук…
Дякую тобі, Ма!
