Часто люди на вміють користатися тим, що їм даровано...
Кожного дня бачу, як хтось скаржиться, що його забанили в фейсбуці, і він, через це, цілий день, тиждень або й місяць не мав змоги викласти світу свої непересічні міркування...
Насправді, фейсбучний бан - це прекрасна нагода легко пережити досвід власної смерті і забуття... Це - справжній дарунок!!! В якомусь давньому Тібеті мало б бути вищою формою елітної медитації.
Ти виходиш з бану, і розумієш, що:
1. Ніхто за тобою особливо не сумував, а більшість навіть не помітила твого зникнення.
2. Світ без тебе геть не змінився й на крихту
3. Навколо те ж саме безглуздя, що було й місяць тому, а люди (за деякими винятками) - дурні, злі й невдячні...
4. Так і немає остаточної ясності, яким має бути борщ - з квасолею, чи без...
І тоді ти задумуєшся, чи вартувало це твого "воскресіння"... Бодай у форматі акаунту...